Від інструктора до бойового медика: поліцейський стрілецького батальйону поліції Рівненщини із позивним Восьмий
У критичний момент рахунок йде на секунди. Саме тоді холодний розум, правильні дії та знання тактичної медицини стають вирішальними. Восьмий точно знає ціну цих секунд, адже під час порятунку побратимів немає права на помилку.
Ще з дитинства боєць чітко знав, що пов’яже своє життя зі службою в правоохоронних органах. Вирішивши продовжити справу батька — пенсіонера ОВС, який понад 20 років присвятив служінню українському народові.
Службу розпочав у рідній Славуті, потім — спецпризначенцем у Рівному. У 2017 році Восьмий став інструктором у Тренінговому центрі за напрямом медицини:
«Пройшов до десятка курсів — від початкової медицини до бойового медика. Передавав свої знання колегам, аби вони могли вчасно та кваліфіковано надати допомогу. Для мене це не просто робота — я люблю те, що роблю, тож від служби отримую задоволення».
За роки служби Восьмий навчив такмеду понад тисячу поліцейських. Каже, що ситуації, коли доводилося допомагати людям, траплялися і поза службою — від ДТП до епілептичних нападів.
«Не кожен знає, як правильно діяти в критичній ситуації. А інколи від перших хвилин залежить життя людини», — зазначає капітан поліції.
Коли формувався стрілецький батальйон, поліцейський вирішив долучитися. Рідні переживали, але рішення бійця підтримали.
Випадків за час служби на передовій чимало, каже Восьмий.
«Перев’язки, тампонування ран, накладання турнікетів — звичайна робота для бойового медика. Доводилось консультувати навіть онлайн по телефону».
Є ситуації, які Восьмий пам’ятатиме все життя. Одна з них — артобстріл росіянами бойової позиції.
«Побратим на псевдо Родич отримав проникаючі осколкові поранення та акубаротравму. Його настільки контузило, що не усвідомлював, що відбувається. Під час надання допомоги Родич зовсім не реагував, був у ступорі. Попри хаос і небезпеку потрібно було зосередитись і чітко діяти», — розповідає Восьмий.
У цей момент тяжкі травми отримав і поліцейський на псевдо Тіша:
«Йому прилетів осколок під ключицю, а там проходить артерія, було вкрай небезпечно. Проте за характером кровотечі я розумів, що достатньо було накласти пов’язку», — згадує Восьмий.
Врешті всім вдалося вибратися та дістатися суміжних позицій танкістів ЗСУ.
Ще одна історія порятунку, яка запам’яталася Восьмому, — допомога бійцю на псевдо Яник, який отримав тяжкі травми під час виконання бойового завдання. Першочергову допомогу пораненому надав колега Молодий.
«Я негайно прибув на позицію, адже потрібна була допомога. Перевірив турнікети, обробив рани та наклав оклюзійну пов’язку, адже в нього був пневмоторакс, що також загрожувало його життю», — згадує медик.
Пізніше лікарі скажуть, що саме кваліфікована допомога врятувала Яника, інакше той міг загинути від втрати крові.
Поліцейський зізнається, найбільше переживає, щоб його побратими вміли правильно діяти в критичній ситуації:
«Я всім наголошую: головна задача бойового медика — не нашкодити».
35-річний боєць має відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України» та почесну відзнаку командувача військ оперативного командування «Захід» «Срібний хрест». Проте поліцейський підкреслює:
«На передовій, немає значення, яке в тебе звання і скільки нагород. Головне — знати свою справу, вміти допомогти побратиму та поважати один одного».
Про походження свого псевдо правоохоронець розповідає з усмішкою:
«Бойові товариші сказали, що я схожий на Генріха Восьмого. День народження у мене 18 числа, квартира під номером 88, тож я вирішив, що це знак».
Восьмий має надійний тил: дружина, доньки Дар’я 17 років та 10-річна Ліза. Старша вирішила вчитися на психолога, аби допомагати нашим захисникам і захисницям.
«Я офіцер, і допомагатиму країні скільки буде потрібно. Упевнений, батько мною пишається», — підкреслює свою принципову позицію поліцейський.
Відділ комунікації поліції Рівненської області
