«Чим ближче до війни, тим більше робота зводиться до порятунку людей», - запорізький оперативник Євгеній Броун
Поліцейський понад три роки працює у зоні ведення бойових дій - в Оріхові та донедавна в Гуляйполі. Під постійними обстрілами разом із колегами він рятує поранених, евакуйовує людей і документує воєнні злочини. Його історія - про службу, у якій рішення ухвалюються за секунди, а ціна помилки - людське життя.
Служба в підрозділах карного розшуку - це завжди ризик, відповідальність і боротьба за справедливість. В умовах повномасштабної війни ця робота набуває нового змісту: це вже не лише протидія злочинності, а й щоденна боротьба за людей.
Оперуповноважений сектору кримінальної поліції Пологівського районного відділу поліції Євгеній Броун - один із тих, хто доводить: поліцейський - це не просто професія, а внутрішня готовність діяти там, де межа між життям і смертю майже зникає.
Після початку повномасштабного вторгнення Євгеній разом із родиною був змушений залишити рідне місто та переїхати до Запоріжжя. Серед перших службових завдань воєнного часу - проведення фільтраційних заходів і робота з людьми, які перебували у стані розгубленості та не розуміли, як діяти далі.
На початку квітня 2023 року поліцейський вирушив на ротацію до прифронтових Гуляйполя та Оріхова. Разом із напарником Віталієм Аляхновичем вони планували їхати на місяць, а залишилися на три роки.
«Оріхів і Гуляйполе - маленькі містечка, які перебувають під постійними обстрілами. Артилерія, реактивні системи залпового вогню, керовані авіабомби - ворог методично знищує інфраструктуру, не залишаючи шансів на безпечне укриття. ФАБ просто зносить багатоповерхівку за секунду», - ділиться оперативник.
Попри це, поліцейські Запорізької області продовжують виконувати свої завдання. Вони першими прибувають на місця обстрілів, надають допомогу пораненим і евакуйовують тих, у кого ще є шанс вижити.
Один із найскладніших епізодів стався у серпні 2023 року під час авіаудару. Від попередження до перших ударів були лічені хвилини.
«Не встигли навіть спуститися, як пролунали вибухи. Один, другий, третій. Далі - крики по рації: є поранені», - розповідає Євгеній.
Поліцейські негайно вирушили на місце удару. Пил, хаос, багато поранених.
«Кожен допомагав тому, кого бачив першим. Я підійшов до жінки - у неї був осколок у руці. Наклав турнікет, вдалося зупинити кровотечу», - пригадує оперативник.
Секунди потому Євгеній побачив загиблого колегу. Його евакуювали до автомобіля, коли знову пролунало попередження про повторні удари.
«Направляючись до укриття, помітив літнього чоловіка з травматичною ампутацією ноги, якому напарник накладав турнікет. Ми прийняли рішення не ховатися, а негайно повезли його до найближчого стабпункту. І встигли», - розповідає поліцейський.
Того дня вдалося поліцейським врятувати декількох людей, але втратили колег.
«На війні потрібно швидко приймати рішення. Іншого варіанту немає», - говорить Євгеній.
Сьогодні служба триває в ще складніших умовах. Поліцейські здійснюють прийом громадян в укритті, яке одночасно виконує функцію пункту незламності. Люди приходять не лише із заявами - вони шукають зв’язок, підтримку і хоча б тимчасове відчуття безпеки.
Важливою складовою роботи залишається документування воєнних злочинів. Кожен обстріл, кожне влучання по цивільній інфраструктурі - це доказ, який має бути зафіксований.
«Оператор дрона бачить, що це цивільні - жінка чи літній чоловік. І все одно атакує. Для мене це - свідоме вбивство. І ми повинні це довести», - зазначає поліцейський
Евакуація поранених і загиблих постійно відбувається під загрозою атак дронів. Іноді виїзди можливі лише на світанку, коли активність ворога знижується. Проте навіть тоді небезпека залишається критично високою.
Під час одного з виїздів поліцейські потрапили під атаку вже на зворотному шляху. В автомобілі перебувало тіло загиблої жінки, а також документи й речові докази. Рішення довелося приймати миттєво. Маневруючи під загрозою удару, поліцейські вдало завершили евакуацію та зберегли докази воєнного злочину рф.
За роки служби у прифронтових містах Євгеній і його колеги вивчили кожен їхній куточок. Вони знають людей, які залишилися, і пам’ятають їхні історії.
«Ми знаємо всіх, хто тут живе. Поіменно», - говорить він.
Сьогодні робота оперативника - це значно більше, ніж розкриття злочинів. Це щоденна боротьба за людські життя, підтримка тих, хто залишився, і фіксація правди про війну.
І поки триває ця боротьба, поліцейські залишаються там, де найважче. Там, де їхня присутність критично важлива.
Департамент комунікації
Національної поліції України
