Зі слідчого – у мінометники: історія поліцейського з Чернігівщини Андрія Рощика, який боронив країну на Покровському напрямку

Слідчий поліції Андрій Рощик з селища Короп, що на Новгород-Сіверщині, з нуля опанував військовий фах мінометника. Два роки він разом з побратимами захищав країну на фронті у лавах стрілецького батальйону поліції Чернігівщини, під час бойового завдання отримав поранення та нині продовжує службу у рідному слідчому підрозділі.

Службу в органах внутрішніх справ Андрій Рощик розпочав у 2012 році. Пройшов шлях від сержанта, до слідчого відділення поліції Коропа. У 2024 році майор поліції долучився до лав стрілецького батальйону поліції Чернігівщини. На два роки його робочим місцем стали не кабінет і матеріали кримінальних проваджень, а окопи, бліндажі та бойові позиції. Він воював на Покровському напрямку — одному з найгарячіших на фронті.

– Пройшов бойовий вишкіл у стрілецькому, освоїв фах мінометника з нуля. Звичайно, спочатку було непросто. Але коли розумієш, що від тебе залежить виконання бойового завдання і безпека побратимів, дуже швидко вчишся. З позиції ми не виходили по два тижні – мінометним вогнем прикривали нашу піхоту і нищили ворога. Переконаний, що у бою надзвичайно важлива підтримка побратимів. Ми - один колектив, завжди трималися разом, як єдиний механізм. Адже під час служби побратими стають другою сім’єю. Саме взаємодопомога та довіра один до одного допомагають виконувати бойові завдання, – стверджує поліцейський.

Під час бойового завдання на Покровському напрямку по позиції бійців стрілецького вдарив ворожий безпілотник – тоді Андрій зазнав травм, але вже зміг повністю відновитися. Повернувшись з ротації, поліцейський приступив до служби у слідстві. Зізнається, що перелаштуватися на слідчу роботу спершу було важко:

– На війні рішення, як правило, приймаються миттєво. Часу на роздуми немає. А в робочі слідчого важлива уважність, навіть прискіпливість до деталей. Перш ніж прийняти рішення, слідчому слід усе аналізувати, ретельно обдумувати. Однак повернутися до слідства для мене було важливо. Це моя професія, якою я жив багато років. Звичайно, після фронту сприймаєш багато речей по-іншому. Але робота залишилася тією самою — потрібно встановити істину, допомогти потерпілим, притягнути винних до відповідальності.

Війна змінила поліцейського, але не змінила головного — бажання служити людям і державі.

– Коли ти повертаєшся з фронту, розумієш, наскільки важливою є кожна людина поруч, кожна можливість жити й працювати. Ти починаєш більше цінувати звичайні речі. Але водночас усвідомлюєш: бути поліцейським – це велика відповідальність. Війна ще триває і кожен має робити свою справу, аби наблизити нашу перемогу, — говорить Андрій.

Відділ комунікації
поліції Чернігівської області