Зарубіжний досвід у боротьбі з корупцією

Приклад американських реформ

Більшість американців у середині минулого століття вважала поліцію та її роботу неефективними. Влада спробували виправити становище, зробивши ставку на підвищення професіоналізму поліцейських і технічну оснащеність. Але фінансування поліції безпосередньо залежало від рівня злочинності, і відомство не було зацікавлене в його зниженні. Громадські активісти і правозахисники почали закликати державу до створення інструментів громадського нагляду над відомством. Влада була змушена провести масштабну ревізію роботи поліції.

У 1972 році створили комісію, яка проаналізувала ситуацію в поліції Нью-Йорка і представила результати в спеціальному звіті. Розкрилися численні факти корупції і зрощування поліції зі злочинністю, випадки купівлі-продажу посад тощо. Комісія направила в міністерство юстиції і генеральну прокуратуру США шість рекомендацій. Вони стали основою загальнонаціональної реформи поліції. Комісія рекомендувала запровадити особисту відповідальність керівництва за підлеглих і створити в кожному окрузі відділи внутрішньої безпеки. Обидві ініціативи були реалізовані. Перша допомогла посилити і персоніфікувати відповідальність поліцейських, друга - оперативно виловлювати нечистих на руку правоохоронців. Відділи внутрішнього контролю з'явилися в кожному поліцейському департаменті. Вони безпосередньо підпорядковуються місцевому начальнику поліції і працюють за особливими правилами. Співробітників в них не набирають, а запрошують персонально. Після кількох років роботи у відділі, в якому вони розслідують злочини колег по відомству, їх переводять у звичайні дільниці. Це робиться для того, щоб вони не встигли обрости у спецвідділі небажаними зв'язками. На вакантні місця беруть нових людей. Цей же відділ впроваджує в інші підрозділи “співробітників під прикриттям”. Залишити повідомлення для відділу може абсолютно будь-який громадянин. Спецслужба проводить не тільки спецоперації, але й регулярні рейди. Спецвідділи мегаполісів налічують кілька сотень людей, у них хороші бюджети. Але й ефективність висока: служба бореться з порушеннями не тільки рядових співробітників, але і високопоставлених чинів поліції. Так, у 2007 році в результаті розслідування спецвідділу колишній шеф поліції Нью-Йорка Бернард Керік був засуджений до чотирьох років ув'язнення - за звинуваченням у корупції і наданні неправдивих свідчень.

Зарплатня рядового американського поліцейського залежно від регіону і звання, становить $60-90 тис./рік. Преміальні, спецвиплати і понаднормові дозволяють її збільшити до $200 тис. Крім цього, правоохоронці мають медичну страховку (по країні середня коштує не менш ніж $4 тис. на рік) і пільги на іпотеку. На пенсії колишній поліцейський має не менш ніж 50% від зарплати. Якщо термін служби перевищує 30 років, пенсія сягатиме 75% зарплати.

Соціальне забезпечення і пристойний дохід призвів до того, що у поліцію потрапляли якісні кадри. А система кар'єрного зростання мінімізувала роль протекціонізму. Щоб потрапити в поліцію, треба було закінчити поліцейську академію, навчання в якій триває близько року. Між рядовим співробітником і шефом поліції існує п'ять-шість сходинок. Щоб отримати підвищення, треба показати гарні результати на кожній з цих сходинок. Кожен новобранець починає кар'єру з найскладнішої і невдячної роботи: кілька років він зобов'язаний патрулювати вулиці. Після цього, якщо добре зарекомендує себе, поліцейський має право претендувати на наступну посаду - детектива. П'ять років успішної служби - і детектив може піднятися на наступний рівень. Для цього треба пройти складний професійний іспит. Кожне підвищення передбачає відмінні результати, мінімум три роки служби в нинішньому статусі і кваліфікаційний іспит. Претендент, який мріє стати лейтенантом, повинен мати вищу освіту. Отримати посаду керівника поліції мегаполісу чи штату можна тільки після обрання цивільним органом виконавчої влади.

Наступним кроком до реформування поліції стало налагодження співпраці з суспільством. Влада розробила низку програм щодо залучення громадян до наведення суспільного порядку і впровадження безпеки. Зокрема, була створена так звана Auxiliary Police Officers - система підрозділів добровільної поліції, складеної з місцевих жителів. Кожен поліцейський відділок мусив залучити до  роботи певну кількість волонтерів зі звичайних громадян. “Народні дружини” відповідали за патрулювання вулиць і допомагали забезпечувати порядок на масових заходах. Вони не мають права носити зброю, але їм відають поліцейську уніформу і патрульний автомобіль. Так усувається психологічний бар'єр між суспільством і поліцією. Ця громадська робота ніяк не оплачується, але вважається почесною і дає перевагу при працевлаштуванні. На 40 тис. поліцейських Нью-Йорка припадає близько 4 тис. волонтерів. Також в результаті реформи поліції з’явилися цивільні інформатори: громадяни фіксують порушення правоохоронців, повідомляють поліцейському керівництву і отримують за це винагороду. Щоб запобігти перетворенню поліції у закриту касту, реформа передбачила запровадження громадського контролю. Штати створювали цивільні контролюючі органи. Діяльність таких структур переважно фінансується з бюджету штату, де проходить окремим рядком.

Рівень довіри до поліцейських за кордоном

Німці охоче розповідають жарти про людей у формі, але водночас довіряють 250 тисячам правоохоронців як нікому. Свідченням цьому стало актуальне дослідження. Жарти про поліцейських, іронічні пісеньки, жорстка критика: якщо прислухатися до "голосу народу" чи повідомлень мас-медіа, можна подумати, що поліцейські в Німеччині мають не найкращу репутацію. Перш за все - після велелюдних мітингів, коли служників закону попрікають надто суворим ставленням до демонстрантів. Проте оприлюднене опитування Товариства досліджень поведінки споживачів показує, що й після цього імідж поліцейських не надто страждає.

За даними Global Trust Report жодна інша інституція в Німеччині не має такої довіри. 81 відсоток опитаних заявили, що довіряють поліції. Для порівняння: у банках і страхових компаніях упевнені тільки 29 відсотків респондентів. Таку феноменальну довіру до поліції можна було б назвати типово німецькою, бо в інших країнах ситуація відрізняється. Серед галузей економіки на першому місці в усьому світі - розважальна електротехніка, серед інституцій - армія. "А в Німеччині найбільше довіряють представникам ремісничих професій і поліції", - пояснює директор Товариства досліджень поведінки споживачів Раймунд Вільднер у розмові з Deutsche Welle. Ця організація опитала понад 28 тисяч осіб у 25 країнах. У анкетах було вказано дванадцять інституцій та одинадцять галузей економіки.

Причиною такої хорошої репутації вважається перш за все непідкупність правоохоронців, особливо в порівнянні з іншими країнами. Різниця в рівнях довіри тісно пов'язана з корупційним індексом країн, які брали участь у дослідженні.

Результати, схожі на німецькі, показали громадяни Швеції, Канади та Австралії. У США та Великобританії рівень довіри до поліції теж високий - 80 відсотків.  В Італії, Польщі  рівень довіри суттєво нижчий - 55-58 відсотків. Найменше ж поліції довіряють у Нігерії - тільки 11 відсотків громадян.