Заради безпеки дітей: історія служіння, довіри та відповідальності інспекторки відділу «Служба освітньої безпеки» Богданни Лефменко

У межах спеціального проєкту «Жінки МВС», присвяченого історіям жінок, які свідомо обрали служіння державі, долають професійні труднощі та виклики, щоденно вдосконалюються, здобувають повагу й довіру у громадах і колективах та змінюють систему на краще, представляємо історію інспекторки відділу «Служба освітньої безпеки» управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Богданни Лефменко.

Про бажання працювати в поліції

Я з дитинства мріяла працювати в правоохоронних органах. Ще змалку в компанії друзів я завжди була «захисницею» - тією, хто стає на бік справедливості. Тому, коли постало питання вибору професії перед вступом, я не сумнівалась, що хочу навчатися в університеті внутрішніх справ.

Однак у 2009 році, коли я була абітурієнткою, мене спіткала невдача: подавати документи ми приїхали влітку, а виявилось, що до такого спеціалізованого закладу потрібно було вступати ще з січня. Тож я вступила до Національного університету «Львівська політехніка» на спеціальність «Економіка підприємства». Але думка про службу в поліції мене не покидала.

Початок служби

Вже у 2015 році, коли оголосили набір до поліції, я без вагань вирішила спробувати себе.

На той момент моїй донечці було трохи більше року, а чоловік, у складі батальйону особливого призначення, регулярно перебував у ротаціях під час проведення АТО. Попри це, його підтримка і моє сильне бажання служити допомогли мені втілити свою мрію в життя.

Попри жорсткий відбір і складне навчання, моя мотивація лише зростала. Мені пощастило, адже навчальний центр знаходився недалеко від дому, і в перший місяць я навіть під час обідньої перерви могла приходити додому, щоб погодувати дитину, адже ми ще не звикли надовго бути окремо.

Свою службу я розпочала з посади інспектора у складі 1 взводу 1 роти 2 батальйону, згодом була призначена на посаду старшого інспектора. Ми обслуговували велику кількість викликів, але найбільше мене зачіпали ті, де фігурували діти: випадки домашнього насильства, жебракування, неналежного виконання батьківських обов’язків.

Особливо запам’ятався один нічний виклик. Ми отримали повідомлення про жінку в стані алкогольного сп’яніння, яка перебувала вдома з шестимісячним немовлям і не відчиняла двері. Разом із працівниками ДСНС та медиками ми були змушені проникати в житло. Через вікно побачили жінку, яка спала на дивані, але дитини не було видно - це викликало серйозне занепокоєння.

У підсумку з’ясувалося, що жінка систематично зловживає алкоголем, що становило пряму загрозу життю та здоров’ю дитини. Немовля було вилучене та поміщене до притулку, а матір притягнуто до відповідальності.

Ця ситуація стала для мене дуже показовою і ще більше підсилила розуміння, наскільки важливою є робота поліції, особливо коли йдеться про захист дітей.

Відділ зв’язків з громадськістю

У 2016–2019 роках я працювала у відділі зв’язків з громадськістю, на посаді старшого інспектора. Цей період став надзвичайно важливим для мого професійного становлення.

Моя робота була спрямована на формування довіри до поліції через відкриту комунікацію з громадою. За цей час ми провели тисячі профілактичних та просвітницьких заходів, до яких було залучено десятки тисяч учасників.

Це були різні аудиторії: діти дошкільного віку, школярі, підлітки, дорослі та люди старшого віку. Ми говорили про безпеку, відповідальність, запобігання правопорушенням, зокрема багато уваги приділяли темі шахрайства та способам захисту від нього.

Цей досвід дав мені глибоке розуміння роботи з різними цільовими аудиторіями, навчив просто і доступно пояснювати складні речі, а також будувати ефективну взаємодію.

В грудні 2019 року я звільнилась з поліції у зв’язку з сімейними обставинами.

Проживання та навчання в Німеччині

З кінця 2019 до 2024 року я проживала в Німеччині. У 2020–2022 роках навчалась у Українському Вільному Університеті, що у Мюнхені, за спеціальністю «Правознавство». Це навчання дало мені глибше розуміння прав людини, міжнародних стандартів і навчило мислити критично. Ми багато працювали з кейсами, аналізували ситуації, шукали рішення.

З початком повномасштабної війни я змушена була завершити навчання, адже моїм пріоритетом стала безпека дитини - я забрала доньку, і ми тимчасово проживали в Німеччині. Цей досвід вплинув на мене професійно: я почала більше уваги приділяти превенції, комунікації і поясненню прав людям.

У Німеччині дуже відчутний превентивний підхід - система працює на попередження проблем. Також важлива культура довіри і партнерства між державою, поліцією, освітніми закладами та громадянами.

Я особисто побачила це на прикладі навчання своєї дитини. У школах є практичні заняття за участю поліції, де дітей навчають безпеці в реальному житті. Наприклад, окремий курс присвячений правилам дорожнього руху для велосипедистів: діти вивчають ПДР, відпрацьовують навички керування велосипедом, а потім складають своєрідний іспит і отримують «посвідчення велосипедиста».

Це не просто теорія - це формування відповідальної поведінки з дитинства через практику і взаємодію з поліцейськими. В Україні ці процеси також активно розвиваються, і ми вже рухаємось у напрямку превенції. Більше того, я бачу потенціал для впровадження подібних ініціатив і в нас - з урахуванням українських реалій, адже такі прості, але системні речі формують культуру безпеки ще змалку.

Служба в СОБ

Рішення працювати в Службі освітньої безпеки стало логічним продовженням мого досвіду. Коли я проживала в Німеччині, у мене було сильне бажання – щоб моя дитина, вдома, на рідній землі почувала себе так само безпечно, як і в будь-якій європейській школі. Коли я почула, що в Україні, в країні яка знаходиться в стані війни створюється служба, яка буде працювати з дітьми і впливати на формування безпечного середовища, я зрозуміла, що маю бути причетною до цього.

Моя робота - це забезпечення безпечного освітнього середовища в найширшому сенсі цього слова.

Щоденно я здійснюю обстеження території закладів освіти на наявність небезпечних або заборонених предметів і речовин, працюю над протидією булінгу та оперативно реагую на такі випадки. Важливою частиною є також моніторинг психологічного стану учнів - це дозволяє вчасно помітити тривожні сигнали і запобігти серйозним наслідкам, зокрема виявити дітей, які можуть бути постраждалими від домашнього насильства.

Окрім профілактики, моя робота - це і про довіру. Саме завдяки налагодженому контакту з дітьми одного разу вдалося знайти дівчину, яка вважалась безвісти зниклою. Діти підходили, ділилися своїми спостереженнями, припущеннями щодо її можливого місця перебування. Об’єднавши ці, на перший погляд, дрібні деталі, вдалося скласти цілісну картину і знайти дитину.

Інший важливий випадок, коли дитина сама звернулась до мене по допомогу. Раніше я помічала, що в її сім’ї відбувається щось тривожне, і дала їй зрозуміти, що вона завжди може звернутись. У результаті нам вдалося вчасно відреагувати і вилучити дитину з небезпечного середовища, де вона страждала від домашнього насильства.

Тому моя робота - це не лише про присутність у школі. Це про постійну увагу, довіру і готовність діяти, коли це справді потрібно.

Також важливим етапом мого професійного розвитку стало навчання та сертифікація як тренера від Канадської поліцейської місії в Україні. Це дало мені додаткові знання у сфері навчання дорослих, фасилітації та побудови освітніх процесів. Сьогодні я застосовую цей досвід, зокрема навчаючи інспекторів Служби освітньої безпеки - допомагаю їм опановувати навички ефективного модерування занять, взаємодії з аудиторією та побудови якісного освітнього процесу.

Професійні виклики та їх подолання

Основні виклики - це недовіра, складні емоції людей, іноді - небажання співпрацювати. Долати це допомагає комунікація, відкритість і щирість. Коли люди бачать, що ти працюєш не формально, а дійсно хочеш допомогти - ставлення змінюється.

Діти дуже добре відчувають фальш. Тому важливо бути з ними на рівних, говорити простою мовою, слухати їх і не знецінювати їхні думки. Тоді з’являється довіра. Працюю я переважнно з дітьми шкільного віку - від молодших класів до старшокласників. І до кожної вікової категорії потрібен свій підхід.

Мотивація і перспектива

Ключовими якостями для цієї роботи є: 

• комунікабельність; 
• емпатія; 
• стресостійкість;
• відповідальність; 
• вміння пояснювати складне просто і щире бажання працювати з людьми.

Мене мотивує розуміння, що ця робота має реальний вплив. Через роботу з дітьми ми формуємо майбутнє - їхнє розуміння безпеки, відповідальності, довіри. Служба освітньої безпеки - це дуже перспективний напрям, який поєднує безпеку і освіту. В Україні він тільки розвивається, і це можливість створювати нову культуру взаємодії.

Нагадаємо, що у спецпроєкті “Жінки МВС” ми знайомимо з надихаючими історіями жінок, які обрали шлях служби державі, впевнено справляються з викликами професії, постійно зростають, здобувають довіру оточення та сприяють розвитку системи. В межах цього спецпроєкту вже опубліковані інтерв'ю начальниці відділу організації психологічної допомоги та підтримки Управління психологічного забезпечення МВС Катерини Зикової, офіцера-рятувальника громади ДСНС Анни Михальчук, представниці Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у Рівненській області Людмили Кучер, поліцейської евакуаційного підрозділу «Білий янгол» Анастасії Трубнікової та поліцейської офіцерки громади НПУ, майора поліції Наталі Лубяни.

Департамент комунікації МВС