Запорізькі поліцейські долучилися до висадки дерев у пам’ять загиблих захисників України
Сьогодні на острові Хортиця проросла пам’ять. Правоохоронці разом із родинами загиблих героїв висадили дерева в знак вічної шани та подяки героям. Ці саджанці ще маленькі, але в них - сила великих сердець, які колись билися за Україну.
Захід відбувся за ініціативи керівника громадської організації «Разом.ЮА» Ігоря Ілюшкіна та за участі очільника поліції Запорізької області Артема Киська, помічника начальника ГУНП в Запорізькій області з питань ветеранської політики Вячеслава Лощенка, представників обласної ради та міської адміністрацій, ветеранської спільноти, Сил безпеки і оборони, юнацького руху «Байда», працівників Національного заповідника «Острів Хортиця» та капеланів Запорізького гарнізону.
«На жаль, ми знову зустрілись тут, і нас не меншає. Знаєте, декого біль ламає, але я відчуваю, що багатьох з вас, він не зламав, а зробив ще сильнішими. Пишаюсь тим, що цей біль відкрив у більшості з вас здатність допомагати іншим. Сьогодні, висаджуючи дерева, ми поставимо зарубку, що жодна втрата не була даремною», - звернувся до присутніх очільник поліції Запоріжжя Артем Кисько.
У свою чергу Ігор Ілюшкін зазначив: «Більше 400 років ми боремось за наше існування: воюємо і втрачаємо найкращих синів. На цьому острові, на жаль, завжди жили чоловіки, і завжди зі зброєю. Бо козак – це людина зі зброєю. Така наша історія, і ворог ніколи нікуди не дівався і нікуди не дінеться.
Моя ініціатива була висадити дерева саме на острові Хортиця, щоб років через 50, коли діти моїх дітей будуть тут гуляти, вони читали історію тих, завдяки кому вони живуть. Історію кожного, хто, на жаль, став вже історією, але водночас став прикладом для кожного українця».
Тож сьогодні, тут, серед козацьких степів і вічного подиху Дніпра, кожен узяв у руки грудку землі, за яку боролися їхні рідні, і поклали її до коріння молодого дерева - як знак пам’яті й продовження життя. У повітрі стояла особлива тиша: та, що говорить більше за будь-які слова. Для кожного дерево стало особистим символом: для когось - подякою, для когось - болючим спогадом та силою, що допомагає рухатися вперед.
Відтепер на Хортиці звучатиме не лише шепіт листя, а й незгасна вдячність, яку не здатні стерти ні час, ні відстань, ні рашистська навала. Кожне дерево, що сьогодні торкнулося землі, проростатиме нагадуванням: герої живуть, доки живе пам’ять про них.
Відділ комунікації поліції Запорізької області
