Я в команді: після втрати кінцівки під час ворожого обстрілу «Градом» розпочав роботу в поліції
Військову службу чернігівець Дмитро Бондар розпочав ще в 19 років й брав участь в АТО. З початком повномасштабного вторгнення він став на захист рідного міста, де під час ворожого обстрілу «Градом» втратив кінцівку. Після тривалої реабілітації Дмитро вже на протезі розпочав нове життя, де на нього чекала робота в поліції.
До лав Збройних сил України Дмитро Бондар доєднався під час антитерористичної операції, коли йому було 19 років. Спочатку він ніс службу в пошуково-рятувальних силах, а згодом в морській піхоті – його великою мрією була служба в екіпажах кораблів. Після оборони Донеччини на передових позиціях Дмитро повернувся додому, де почав будувати свою сім’ю.
Повномасштабне вторгнення росії на територію України стало новим викликом для Дмитра. Не вагаючись, у перші дні великої війни він приєднався до лав захисників й обороняв рідне місто Чернігів від окупантів.
«Перед тим, як ми виходили на завдання за пішохідним мостом, виїжджало багато людей, тому що на Київ були закриті дороги, нікого не випускали, а ми були як коридор, який закривав цих людей, щоб вони не натрапили на російських солдат», – згадує Дмитро.
Здобуті раніше професійні військові навички й досвід допомагали Дмитрові у боях, й навіть під час атаки ворожим «Градом» він вправно переховувався від влучання снарядів, аби вийти з позиції живим. Проте обстріли ставали дедалі інтенсивнішими – і осколки летіли вже на Дмитра.
«Коли поряд взірвалося – перший осколок влучив по голові, я одразу впав. Отримав контузію, чув тільки свист у вухах. Спочатку впав на одну ногу, потім почув, що летить ще, і почав переміщатися. В цей момент мене зачепило снарядом, я впав і зрозумів, що більше не можу встати. Боляче було так, ніби на ноги вилили окріп», – розповідає ветеран.
Невдовзі на допомогу Дмитрові прийшли поліцейські. Під обстрілами вони евакуйовували його з позиції й зрештою – врятували. Внаслідок поранень він втратив більше трьох літрів крові, проте з останніх сил вірив, що виживе. Й вже навіть після того, як переніс 13 операцій, Дмитро, побачивши, що йому ампутували кінцівку, крізь нестерпний біль не втрачав мотивації жити далі, а вже згодом почав ходити на протезі.
Як говорить Дмитро, його основною опорою і підтримкою під час реабілітації та інтеграції в цивільне життя була дружина. Згодом в їхній родині з’явився син, який ще більше мотивує ветерана зараз.
Незабаром Дмитро вирішив розвиватись і професійно. Завдяки допомозі місцевої ветеранської спілки, він почав працювати в поліції – у відділенні комунально-експлуатаційного забезпечення Центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області. Водночас задля підвищення кваліфікації він планує здобути вищу освіту.
«Мені подобається, що під час роботи в поліції моя інтеграція в суспільство набирає обертів. Коли я розповідаю колегам про свою реабілітацію, про свої досягнення – вони пропонують мені усілякі тренування, як от плавання. Тут я значно відчуваю повагу до себе, відчуваю турботливе ставлення як до працівника, тож далі планую не зупинятись й продовжувати працювати в поліції», – наголосив Дмитро Бондар.
Поза роботою Дмитро Бондар неабияк захоплюється спортом. Незважаючи на поранення, вже понад 2 роки він проводить години в тренажерному залі, займається футболом та бере участь в змаганнях з плавання.
За словами Дмитра, під час занять в спортзалі він стає більш спокійним та менш втомленим, а також отримує від фізичних навантажень багато заряду та сил.
Ветеран ділиться, що коли почав грати в футбол, то не повірив у свої сили, проте після спільних тренувань з побратимами побачив поле так, як бачив його ще до поранення.
Плавання з’явилось в житті Дмитра після початку роботи в поліції. Щотижня для нього та інших ветеранів організовують поїздки в басейн. Також Дмитро вже брав участь у Всеукраїнських змаганнях серед ветеранів «МВС Незламні».
Історія Дмитра Бондара є однією з серій проєкту МВС «Я в команді», яка є справжнім прикладом незламності, сили та віри у свої можливості.
Департамент комунікації МВС
