Втратив рідний дім в окупації, але не віру в Перемогу та повернення додому: історія дільничного поліцейського з прифронтового Херсона Володимира Анедченка
У День дільничного офіцера поліції хочемо розповісти про людину, для якої слова «Служити і Захищати» стали життєвим принципом. Капітан поліції Володимир Анедченко пройшов через окупацію рідного краю, пережив розлуку з родиною, був двічі поранений, але не залишив службу та людей, які потребують його допомоги.
Старший дільничний офіцер поліції Херсонського районного управління поліції Володимир Анедченко уже два десятиліття служить людям. Його рідне місто Нова Каховка нині перебуває в окупації, але сам він продовжує нести службу на Херсонщині, яка щодня потерпає від російських обстрілів.
Свій шлях у правоохоронних органах Володимир розпочав після служби у Збройних силах України. Спочатку працював у Новотроїцькому відділенні поліції, де прослужив 17 років. Він став одним із тих дільничних, яких добре знали й поважали місцеві жителі. Там створив сім'ю та здобув другу вищу освіту.
Повномасштабне вторгнення поліцейський зустрів на добовому чергуванні. Каже, що для них війна почалася ще до офіційних повідомлень.
«Ми першими почули вибухи. Почався бій на Чонгарі, по нам били «градами» й артилерією. Уже тоді стало зрозуміло, що життя більше ніколи не буде таким, як раніше», – згадує поліцейський.
Тієї ночі він не лише виконував службові завдання, а й допоміг евакуйовувати сусідів. Від вибухів у будинку повилітали вікна і двері, люди були в паніці й не знали, що робити. Разом зі своїми рідними він спустив мешканців багатоповерхівки до підвалу та пояснив людям, що необхідно взяти з собою.
Після виїзду на підконтрольну територію Володимир із побратимами ніс службу на блокпостах Миколаївщини, допомагав організовувати оборону міста та забезпечувати правопорядок.
До Херсона він повернувся одразу після деокупації. Разом із колегами заново відновлював роботу дільничних офіцерів поліції в умовах воєнного стану. У перші місяці після звільнення міста правоохоронці допомагали людям зв'язатися з рідними через Starlink, приймали заяви про втрачені документи, підтримували тих, хто пережив окупацію.
Окремим випробуванням для поліцейського стала окупація рідного селища, де залишалися його найрідніші люди. Батьки, дружина та її батьки понад рік перебували на тимчасово окупованій території. Зв'язку майже не було, а кожен день починався і закінчувався тривогою за їхнє життя.
«Мені було дуже важко морально. Я виконував наказ, ніс службу, а моя родина залишалася в окупації. Тоді ніхто не знав, що буде завтра і коли ми знову побачимося», – зізнається Володимир.
Попри небезпеку, рідні розповідали поліцейському про ситуацію в окупованому селі. Дружина потім згадувала, як через населений пункт безперервно упродовж двох діб рухалися колони ворожої техніки.
За проукраїнську позицію родина Володимира також зазнала переслідувань із боку окупантів. До їхнього будинку неодноразово приходили з обшуками. російські військові шукали будь-які докази його служби в українській поліції, забрали формений одяг, відзнаки, сімейний фотоальбом. Деякі нагороди поліцейського окупанти згодом роздали місцевим дітям як трофеї.
«Не залишилося жодної фотографії з мого минулого життя. Усі спогади тепер лише у пам'яті. Але найголовніше, що мої рідні змогли виїхати. Решту ми обов'язково відбудуємо», – говорить дільничний офіцер.
Сьогодні служба дільничного на Херсонщині – це не лише профілактична робота та спілкування з населенням. Це постійні виїзди на місця обстрілів, допомога постраждалим, чергування на блокпостах і робота під звуки вибухів.
Володимир двічі отримував поранення. Обидва рази це сталося під час чергування на блокпостах внаслідок атак російських безпілотників. Та після лікування він щоразу повертався до служби.
Особливо йому запам'ятався випадок, коли після атаки дрона разом із напарником вони врятували життя тяжкопораненому цивільному чоловіку, надавши йому домедичну допомогу до прибуття медиків.
Попри всі випробування, дільничний офіцер не втрачає віри в майбутнє. Сьогодні рідне місто Володимира Анедченка досі перебуває під окупацією. Його будинок у Новій Каховці на березі Дніпра неодноразово потрапляв під обстріли й зазнав значних пошкоджень. Поліцейський каже, що може бачити рідні місця лише здалеку в бінокль. Та навіть це не позбавило його віри у краще.
«Я впевнений, що ми повернемося додому. Звісно, багато чого вже не буде таким, як раніше. Багато наших побратимів уже ніколи не переступлять поріг своїх домівок. Але головне – повернути людей, дітей, повернути нашу землю. Я завжди кажу людям і своїм близьким: не втрачайте надії. Ми обов'язково переможемо і повернемося додому. Зараз ми боремося заради наших дітей і майбутніх поколінь», – говорить Володимир Анедченко.
Відділ комунікації поліції Херсонської області
