Всі ми різні й у кожного болить по-своєму», - операторка БПлА штурмового полку «Цунамі» бригади Нацполіції «Лють» на псевдо Сімка

Історія дівчини, яка після початку війни, не змогла жити звичайним життям.

- Якщо чесно, ніколи не мріяла стати поліцейською, — розпочинає свою розповідь Олена, — але хотіла бути військовою. Задовго до початку повномасштабного вторгнення почала готуватись, закінчила військову академію, загартовувала себе фізично та морально. Але зараз вважаю, що мрія здійснилась, — каже про службу Олена.

Саме тому дівчину чіпляють коментарі різних соцмереж на кшталт «нехай поліція йде воювати!» або «поліція не воює».

- ⁠Ми воюємо на рівні з військовими, сидимо на тій самій відстані. Спілкуємось з суміжними силами та ділимось своїм досвідом. Мені здається, цим все сказано. Нас не можна відокремлювати, ми виконуємо одну й ту саму роботу. Хлопці й дівчата, які працювали до цього в поліції вже добре знають, що таке військова служба.

До повномасштабного вторгнення рф поліцейська займалась журналістикою:

- Веселе життя було. На місці сидіти не вміла і не можу, мені потрібен постійний рух. Бідні мої батьки, — каже Сімка.

Останнім цивільним місцем роботи була Одеська обласна державна адміністрація, де майбутня захисниця працювала у пресслужбі одного з департаментів. До цивільної професії поліцейська повертатись не планує.

- Хочу бути упевнена, що в разі чого — зможу стати на захист своєї родини та країни. Тому буду продовжувати служити й вдосконалюватись, — зазначає Олена.

Про повномасштабний напад рф дівчина дізналась першою, батьки та брат ще спали.

- Боялась паніки. Зібрала сумку з фотографіями сім’ї, медикаментами та речами першої потреби. Лиш потім розбудила та повідомила рідних. Домовились, як діятимемо якщо не буде зв’язку. Після цього пішла здала кров, потім поїхала у військкомат і врешті-решт, приєдналась до місцевої тероборони, — згадує перші дні найстрашнішого лютого поліцейська.

Надалі у житті Олени з’явився полк «Цунамі» бригади Національної поліції «Лють». Вона заповнила анкету в штурмову поліцейську бригаду, успішно пройшла відбір та розпочала свій шлях.

- Після того, як взяла в руки паяльник і стала ремонтувати дрони, побратими почали називати мене Сімкою, — пригадує поліцейська.

Зі своїми побратимами й посестрами Олена воювала у ⁠Вовчанську та Покровську, а зараз несе службу в Торецьку на Донеччині.

- Дуже важко сказати де було найважче. На Покровському напрямку дуже стрімко розвивались події, працювали в постійній напрузі, — ділиться спогадами Сімка.

До речі, перший бойовий вихід Олени був саме на покровському напрямку.

- Ніколи не забуду, як мене везуть в пікапі, а я навіть не розумію куди ми їдемо та з якої сторони ворог. Зараз смішно про це згадувати, але тоді хвилювалась, бо не знала елементарних речей. Дуже вдячна хлопцям, які все розповіли та показали, — з посмішкою згадує поліцейська.

Олена каже, що, мабуть, саме найбільша складність ведення бою для неї та побратимів, це саме ⁠стрімкий розвиток у сфері дронів.

- Зараз багато дронів на оптоволокні з’явилось. Залишитись непоміченим — вкрай важко. А щойно помітять — вже летить ударне крило чи FPV. Треба бути максимально уважним та обережним, — зазначає поліцейська. І додає, що ворога не треба недооцінювати.

Аби тримати себе в тонусі та очищати думки поліцейська намагається відволікатися між бойовими виходами: гуляє в парку, слухає музику, годує качок і п’є каву.

Сімка зазначає, що на фронті багато чого запам’ятовується на все життя.

- Якщо з негативного, то найбільше запам’ятався уламок, що пролетів в кількох сантиметрах. Вийшла з укриття аби підготуватись до вильоту і в цей час пролунав вибух. Стояла б трохи лівіше, прошило б руку. Забрала той уламок на згадку.

Також дівчина із теплотою згадує свята, що зустрічала на бойових позиціях. На Новий рік поліцейська з побратимами підготували одне одному символічні подарунки й навіть смакували олів’є.

А на 8 березня Олену теж чекав сюрприз:

- Мінялись 9-го і хлопці, під час вигрузки подарували мені квіти. Все було дуже швидко, навіть подякувати не встигла, але дуже незвично й приємно було, — згадує лейтенант поліції.

Але найскладніше у цій війні, як каже Олена, знайти «золоту середину»:

- Я сказала мамі, що їду на 2-3 тижні на навчання, а сама повернулась з бойових лише через рік. Важко пояснити оточуючим наскільки це важливо для мене і чому я не можу «просто жити звичайне життя».

Тому поліцейська не розуміє тих, хто кричить, що не буде воювати.

- Хлопці, зараз у вас є можливість обрати ким ви будете, підготуватись заздалегідь, поспілкуватись з тими, хто служить. На четвертий рік повномасштабки, отримавши повістку, казати: «я не готовий», якось дивно, — обурюється дівчина.

Сімка найбільше цінує у людях відвертість. Також поважає, коли оточуючі з розумінням ставляться один до одного.

- Всі ми різні, в кожного болить по-своєму й поважати інших — дуже важливо. Натомість коли знецінюють, або кажуть: «та фігня, а ось в мене!», це дуже бісить. Ніколи не пробачаю зневажливого ставлення, — зізнається Олена.

Олена, як і всі її побратими та посестри, бажає Миру рідній землі. Життя без тривог, клятих ракет і втрат, щоб кожен боєць повернувся додому живим та здоровим.

- Дуже болить за кожен сантиметр нашої землі. Особливо, коли на окупованих територіях залишився дім та рідні. Коли розумієш, скільки людей вже полягло. Проте повернути всі втрачені території буде дуже складно. Тому гадаю, що Перемогою у цій війні буде той час, коли всі зможуть спокійно повернутись додому, розуміючи, що ворог не попре далі. Що можна видихнути й не перейматись, хоча б за завтрашній день.

Нещодавно Олена стала лауреаткою Десятого ювілейного рейтингу «100 успішних жінок Одещини: разом – до Перемоги!». Рейтинг відзначає жінок, які з року в рік щоденно роблять значний внесок у розвиток Одеського регіону та країни, наближаючи таку очікувану Перемогу України.

- Для мене самої це було несподіванкою. Скоріш за все відзначили, через попередню діяльність. На початку 2022 я активно волонтерила, їздила по прифронтових містах, допомагала військовим, а потім і сама поїхала на Донбас. Приємно, що тебе не забувають. Це як пам’ятка про те, що на скільки б років ти не зникла з цивільного життя, про тебе пам’ятають, тобою пишаються, — зазначає Олена.

За матеріалами штурмового полку «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»