Він не знає іншої служби, окрім служби під час війни: історія запорізького оперативника і спецпризначенця Дмитра Хачка

Його професійний стаж - лише кілька років, однак досвід, який за цей час встиг отримати старший лейтенант поліції Дмитро Хачко, навряд чи можна обчислювати за календарем. За короткий період служби було все: перші оперативні виїзди та затримання, розкриття злочинів, рішення долучитися до бойового підрозділу, рік на позиціях, а після повернення - знову робота в кримінальній поліції.

«Коли я був ще на першому курсі, навіть не здогадувався, що через кілька років опинюся на війні. Я фактично не знаю іншого часу служби, бо війна стала частиною реальності, в якій ми сьогодні живемо і працюємо», - розповідає поліцейський.

У 2024 році після завершення навчання Дмитро розпочав службу в кримінальній поліції Запорізького районного управління поліції. Перший час доводилося дуже швидко вчитися, а поруч були досвідчені оперативники, які стали для молодого колеги наставниками та допомагали опановувати особливості професії.

Перші затримання, участь у розкритті злочинів і відчуття результату лише переконували Дмитра, що професійний напрям він обрав правильно. Каже, це давало особливий драйв і бажання працювати ще більше: знаходити інформацію, аналізувати, перевіряти версії та крок за кроком встановлювати тих, хто намагався уникнути відповідальності.

У 2025 році звична для оперативника робота змінилася бойовими позиціями: Дмитро долучився до стрілецького батальйону поліції та вирушив на передову - туди, де сьогодні поліцейські в складі Сил оборони виконують бойові завдання із захисту країни.

На той момент Дмитру був лише 21 рік. Професійний шлях тільки починався, однак війна, яка давно стала частиною повсякденної реальності прифронтового регіону, підштовхнула його до думки, що він може і має зробити більше.

«Дивився на хлопців, які туди йшли, знав колег, які прийняли таке саме рішення. І в якийсь момент подумав: ворог сам не зупиниться. Його треба знищувати, не давати йому просуватися далі. Тому вирішив, що теж маю бути там».

Після оперативної роботи довелося опановувати зовсім інший напрям служби. Спочатку були два місяці інтенсивної підготовки - тренування витривалості, фізична, тактична та домедична підготовка, опанування навичок поводження з такою зброєю, якої до цього не тримав у руках.

А невдовзі  поліцейський почав виконувати завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Ворожа артилерія, атаки з повітря та постійна загроза наступного удару стали реальністю, до якої неможливо звикнути. Головним було - виконати поставлене завдання, не дозволити окупантам просунутися вперед і разом із побратимами повернутися з позицій.

«Страх був. І, думаю, погано, коли його немає. У свої 21 я, звісно, не мав великого багажу військових знань і навичок. Але всьому вчишся. А там особливо швидко розумієш, що від власних дій залежиш не лише ти».

Війна змусила швидше дорослішати, контролювати емоції та діяти навіть тоді, коли страшно.

Сьогодні, після року служби в стрілецькому батальйоні, Дмитро продовжує службу в кримінальній поліції - старшим оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи. Знову - оперативні виїзди, пошук причетних до злочинів і їх затримання, однак тепер за плечима молодого поліцейського ще й досвід бойових позицій, який змінив його ставлення до людей поруч і самої правоохоронної роботи.

Дмитро належить до покоління молодих поліцейських, професійне становлення яких припало на час повномасштабної війни. Вони фактично не знають іншої служби - без повітряних тривог, ворожих ударів і розуміння того, що звичний робочий день у будь-який момент може поставити перед ними зовсім неочікувані завдання.

«Я не знаю іншого часу служби, бо війна стала тим, із чим ми сьогодні живемо», - говорить Дмитро.

Це історія одного молодого поліцейського, але водночас і цілого покоління правоохоронців, яким війна не дала часу довго залишатися новачками, натомість дуже рано додала досвіду, відповідальності та розуміння справжньої ціни своєї служби.

 Відділ комунікації поліції Запорізької області