Від уламків до людських історій: криміналіст поліції Сумщини Андрій Кучменко про роботу після російських ударів
Місця влучань, зруйновані будинки, уламки боєприпасів і людські трагедії – з цим майору поліції Андрію Кучменку доводиться працювати майже щодня. Він – спеціаліст-криміналіст відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Сумській області. Війна торкнулася не лише його професійного, а й особистого життя.
Свій перший виїзд на місце російського обстрілу Андрій добре пам’ятає. Це було на території нинішнього Сумського району після звільнення громад від окупації. Найбільше вразили масштаби побаченого: зруйновані оселі людей, пошкоджені лікарні, школи, магазини та автомобілі. Після звільнення територій області Андрій у складі слідчо-оперативних груп почав регулярно виїжджати на місця російських атак. Відтоді такі виїзди стали частиною його щоденної роботи. Кожен із них починається з ретельного огляду – криміналіст шукає те, що допоможе встановити, чим і звідки ворог завдав удару.
Іноді відповідь може дати навіть невеликий уламок. За його характеристиками, місцем влучання та напрямком вирви можна встановити тип озброєння і напрямок, звідки був завданий удар. У сукупності з іншими даними це допомагає встановлювати підрозділи противника, а в окремих випадках – безпосередніх виконавців та тих, хто віддавав наказ.
«Іноді виходиш із місця події, а всі вже чекають: “Ну що там?” – майже як біля пологового будинку, коли чекають відповіді: хлопчик чи дівчинка», – жартує Андрій.
За цим жартом цілком серйозна специфіка роботи. Криміналіст одним із перших заходить на місце події та має побачити й зафіксувати те, що згодом допоможе відтворити обставини події.
Та на місці влучання поліцейські думають не лише про докази. Якщо поруч є поранені й дозволяє безпекова ситуація, першочерговим стає порятунок людей. Андрію та його колегам доводилося допомагати евакуйовувати постраждалих, зупиняти кровотечі та підтримувати їхній стан до приїзду медиків.
Працювати нерідко доводиться під загрозою повторних атак. Поліцейські стежать за повітряною обстановкою, заздалегідь шукають поблизу місця для укриття, а у разі нової небезпеки припиняють роботу. Після того, як загроза минає, повертаються і продовжують огляд. Його тривалість залежить від масштабів і характеру руйнувань, а інколи робота на одному місці затягується на шість і більше годин.
За роки війни Андрій бачив багато смертей і руйнувань. Найважче, говорить він, працювати там, де гинуть діти. У такі моменти необхідно змусити себе відкласти емоції та виконати роботу, якою б важкою вона не була.
«Розумію, що крім мене цю роботу все одно ніхто не виконає. Треба її робити. Важко, стиснувши зуби, але виконуєш цю роботу», – говорить Андрій.
Війна принесла втрату і в його власну родину – на фронті загинув рідний брат. Пережите змінило ставлення Андрія до, здавалося б, звичайних речей. Тепер особливу цінність для нього має час із близькими. Після роботи він намагається якомога більше бути із сім’єю, цінує можливість просто повернутися додому, прокинутися вранці у своєму ліжку та побути поруч із рідними.
«Війна навчила цінувати час, який відводиться на особисте життя, оскільки будь-якої миті обстановка може змінитися», – говорить поліцейський.
Андрій каже: до реалій війни людина з часом може звикнути. Але змиритися з її наслідками – загиблими людьми, зруйнованими домівками та смертями дітей – неможливо.
Відділ комунікації поліції Сумської області
