«У напівзруйнованих будинках, під шквальними обстрілами, без води – ми тримали оборону Торецька», - поліцейський з Кіровоградщини з позивним Рись

Боєць разом із побратимами виконував бойові завдання на Донеччині під постійними обстрілами ворога, часто на межі людських можливостей - іноді навіть без води. Наші БпЛА скидали бійцям «посилки», та забрати їх за лічені секунди, аби не стати мішенню ворожих дронів, було справжнім випробовуванням. Під час виходу на одну з позицій Рись зазнав тяжкої контузії, а згодом - і поранення. Пройшовши лікування та реабілітацію, він продовжує службу у поліції.

Роман, поліцейський із Кіровоградщини, службу в органах внутрішніх справ розпочав у карному розшуку. Пізніше працював у патрульній поліції, далі був досвід роботи криміналістом: кропітка, уважна до дрібниць справа, де від точності залежав результат розслідування.

На захист країни Роман став ще у 2014 році. Під час повномасштабного вторгнення долучився до стрілецького батальйону та був призначений на посаду командира взводу поліції особливого призначення (стрілецький) поліції Кіровоградщини. Разом із побратимами він виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту:

«Найважче було у Торецьку. Ми тримали позицію в напівзруйнованих будинках, постійно під обстрілами. Води майже не було, шукали її серед руїн. Наші дрони скидали нам передачі, але треба було забрати їх за кілька секунд, бо ворог відразу запускав свої дрони-камікадзе. Кожен вихід назовні був ризиком».

Ворог не лише штурмував позиції наших бійців, не давав їм отримати найнеобхідніші речі, а й намагався зробити все, аби поліцейські лишилися без зв’язку - фактично «сліпими» та «глухими»:

«Це було найважче, коли росіяни пошкодили на одній з позицій лінію зв’язку. Я сам визвався полагодити обладнання. Кожен метр давався важко. Було чути, як поруч працює артилерія, уламки сипалися зовсім недалеко. Але треба було знайти кабель і підключити його, щоб ми знову мали контакт. Розумів: якщо не зробити – можемо залишитися без координації в найгірший момент».

Коли поліцейський вже майже закінчив роботу, неподалік розірвався снаряд:

«Мене врятувала частина стіни. Встиг буквально в останню секунду заскочити за неї. Ударна хвиля збила з ніг, у вухах стояв дзвін – тоді й отримав контузію. Але найголовніше, що зв’язок вдалося відновити, і підрозділ зміг далі працювати».

Згодом було й поранення – ворожий дрон влучив у автомобіль, на якому пересувалася їхня група.

Роман стверджує, що на війні героїзм – це те, що бійці роблять щоденно, що здається буденними дрібницями:

«Героїзм у тому, як хлопці під кулями тягли воду чи боєкомплект, як екіпажі вивозили поранених, у спокої командира, який своїм прикладом показував — здаватися ми не маємо права. Пишаюся, що мав честь служити поруч із такими людьми».

За мужність і відданість Батьківщині поліцейський нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».

«Війна стала випробуванням, але водночас і нагадуванням: найбільша цінність — це життя, свобода та наша незалежна Україна», - зазначає правоохоронець.

Після лікування Роман повернувся до служби. Говорить, що сили дають не лише побратими, а й сім’я. Вдома на нього чекають дружина Наталія та двоє синів – 14 і 9 років.

«Ми любимо подорожувати Україною. Кожна спільна поїздка після повернень із ротацій – особлива. Для мене це найцінніше – бути поруч із родиною», – з теплом у голосі говорить поліцейський.

Сектор комунікації поліції Кіровоградської області