«Ти не просто вивозиш людей, ти стаєш частиною їхніх історій у найболючіший момент життя», — поліцейський Євгеній Токарєв про евакуацію з прифронтових районів Запоріжжя
Ювенальний поліцейський вирушає туди, звідки цивільним вибратися самостійно вже неможливо. Під звуки вибухів, дзижчання FPV-дронів та свист КАБів він щодня допомагає людям виїхати із зони бойових дій. Поїздка в його евакуаційній машині стає для них шансом вижити та розпочати нове життя.
До роботи у ювенальній превенції Євгеній Токарєв працював у секторі протидії домашньому насильству. Згодом очолив сектор ювенальної превенції Запорізького районного управління поліції. Уже впродовж двох років, окрім основної діяльності, він долучається до евакуаційних заходів.
«Ти не просто перевозиш людей, ти стаєш частиною їхніх історій у найболючіший момент життя. Кожна поїздка — це не просто дорога, а чиїсь втрати, страх, надії і початок чогось нового», — каже Євгеній.
Евакуації проходять у надзвичайно складних умовах через близькість до лінії бойових дій. Найважче, зізнається поліцейський, — бачити страждання дітей. Ти готовий зробити все, аби їм допомогти.
Поліцейський згадує листопад минулого року, коли разом з колегами здійснювали примусову евакуацію із селища Юрківка Таврійської територіальної громади. Тоді КАБи падали просто посеред житлових будинків.
«Жінка з п’ятьма дітьми довго відмовлялася виїжджати. Але після кількох днів безперервних обстрілів вона серед ночі написала повідомлення з проханням терміново її евакуювати», — розповідає поліцейський.
На ранок зв'язок із нею зник. Згодом з’ясувалося: разом із дітьми вона ховалася від обстрілів у підвалі. Евакуаційну операцію організували негайно. Спільно з «Капеланським патрулем» родину вдалося вивезти до Запоріжжя.
Останні місяці під постійними ударами КАБів і дронів перебуває Комишуваська громада. Заїхати машиною неможливо через повністю зруйновані дороги, тому доводиться спішуватися.
«Такі евакуації — це завжди ризик і для нас, і для тих, кого ми рятуємо. Люди зазвичай беруть із собою не лише документи, а й щось на згадку. Цього разу ми йшли з великими сумками до евакуаційного автомобіля через розбитий міст».
Того дня поліцейському вдалося евакуювати дев’ятьох людей, з них четверо — неповнолітні. Біля їхнього будинку впало шістнадцять КАБів. Мешканці дивом вціліли.
Поліцейський зазначає, що несвоєчасна евакуація — це загроза для всіх. Евакуюватися треба якомога раніше, аби не наражати нікого на небезпеку.
Найбільше запам’ятовуються моменти, коли люди прощаються зі своїм домом. Євгеній каже, іноді у них є всього п’ять хвилин, аби його залишити:
«Діти беруть із собою кошенят, м’які іграшки, малюнки. Для них це найцінніше. Непросто вивозити людей похилого віку та маломобільних. Кожна така історія проходить через тебе».
Після кожного виїзду команда аналізує всі ризики й позаштатні ситуації, адже одне неправильне рішення може коштувати життя. Так, під час однієї з евакуацій поруч із евакуаційним авто приземлився ворожий дрон.
«У той момент згадуєш усе — сім’ю, роботу. Думаєш про те, навіщо ти все це робиш і заради чого ризикуєш», — зізнається Євгеній.
Поліцейський розповідає, що вони з командою вдосконалили процес евакуації: невеликими броньованими автомобілями вивозять одну сім’ю на 10–15 кілометрів у безпечну зону, де пересаджують в інший транспорт. Це дозволяє мінімізувати ризики, зокрема від FPV-дронів.
Є історії, які й досі боляче згадувати. Після одного з прильотів група Євгенія одразу направилася на місце руйнування, щоб надати допомогу.
«Ракета пробила асфальт і фундамент будинку, зсередини йшов дим. Раптом ми почули крики про допомогу. Разом із працівником ДСНС спустилися на глибину трьох метрів, розпиляли арматуру та розчистили вихід. Чоловіка ми дістали й передали парамедикам. Але, на жаль, він не вижив…», — пригадує начальник сектору ювенальної превенції.
Таких ризикованих історій у поліцейського десятки. Він пам’ятає кожну.
Євгеній Токарєв каже, що найбільша нагорода для нього — це подяка від врятованих людей. Ці слова мають особливе значення: у них відчувається і біль пережитого, і вдячність за шанс на нове життя.
Вдома поліцейського чекають дружина та донька. Вони його підтримка й опора. Поза роботою Євгеній намагається відпочивати від думок про службу та приділяти увагу найріднішим.
Департамент комунікації
Національної поліції України
