«Це велика відповідальність, коли люди довіряють тобі своє життя», - поліцейський Сергій Гречка
Вже майже рік оперуповноважений карного розшуку Василівського райуправління поліції Сергій Гречка разом із колегами евакуйовує та рятує людей із селища Приморське, що на Запоріжжі. Цей населений пункт всього за кілька кілометрів від лінії фронту. Щохвилини тут чатує небезпека, а кожен такий виїзд супроводжують вибухи КАБів та рої FPV- дронів у небі. Попри ризик - це шанс врятувати чиєсь життя. Лише з початку цього року Сергій разом з напарниками евакуював уже 156 людей.
Щодня у своїй роботі Сергію доводиться стикатися із жахливими наслідками і реаліями війни. Поліцейський розповідає, до війни Приморське - це було село з мальовничим краєвидом на Каховське водосховище і проживало тут понад три з половиною тисячі населення. Нині - це розтрощені КАБАми будинки, деякі від прильотів зникли зовсім, мовчазні, порожні вулиці, а навколо - суцільні руїни… Каже, без сліз неможливо на це дивитися.
«Людям важко залишати власні оселі. Адже тут вони будували, раділи, виховували дітей, няньчили внуків, і зараз потрібно скласти все своє життя, всі свої спогади в одну, максимум у дві валізи й виїхати. Це дуже непросте рішення, тому багато хто сидить до останнього», - розповідає Сергій.
Зараз у Приморському залишились 88 місцевих жителів - переважно це пенсіонери та люди, які самостійно не можуть пересуватися.
«Найбільше заявок виїхати надходить після серйозних обстрілів, коли село накривають прильоти КАБів та РСЗВ. За тиждень наша група евакуювала 14 осіб, інша - ще 9, і це не про цифри, це про 23 врятовані життя», - ділиться поліцейський.
Поліцейський каже, що робота під обстрілами стала вже буденністю. Через активність артобстрілів та дронів, заявки від громадян на евакуацію надходять майже щодня. Людям важко погодитись на переїзд, вагаються, але коли прилетіло, самі телефонують на «102» або «гарячу» лінію.
«Оскільки ми перебуваємо у Приморському, то добре знаємо ситуацію. Аби безпечно їх вивезти, потрібна підготовка, важливо все продумати до дрібниць. Перед виїздом обов’язково плануємо маршрут, вибираємо безпечний час, узгоджуємо з керівництвом і тільки тоді виїжджаємо», - каже поліцейський.
Дорогою траплялися різні випадки. Сергій Гречка пригадує, коли доводилося працювати під прицілом ворожих дронів. Зізнається, бувало дуже страшно.
«У такі моменти важко пояснити, що переживаєш, коли над тобою FPV зрізає гілля і листя, падає за метр-півтора над головою. І тільки дивом залишаєшся живим», - так про пережиті емоції розповідає поліцейський.
Аби евакуювати людей, Сергію разом із колегами досить часто доводиться долати небезпечний ділянки. Адже за кожним їхнім рухом слідкує ворог, ніби на долоні. Для місцевих жителів поліцейські - єдина надія.
«Як тільки приїхали, люди біжать до автомобіля з надією на порятунок. Я завжди пояснюю, все робимо лише за командою, адже в будь-яку секунду може прилетіти FPV-дрон або початися артобстріл».
Під час таких евакуацій Сергій зізнається: хвилюється за кожного пасажира, адже ворог постійно полює...
«Це дуже велика відповідальність, коли люди довіряють тобі своє життя, і тобі потрібно їх вивезти живими та здоровими», - каже Гречка.
Успішна евакуація - це командна робота. Дуже важливо, щоб кожен розумів, що має робити у будь-якій ситуації, і знав свою роль.
Бувають і такі випадки, коли все сплановано, приїжджаємо на адресу, а люди відмовляються їхати, в останню мить передумали.
«Одну родину з дітьми вмовляли чотири рази. Коли нарешті погодилися - евакуювали. Але вже наступного дня вони знову повернулися. Тоді ми вкотре зібралися і поїхали їх переконувати виїхати», - пригадує поліцейський.
Серед вражаючих історій - про дідуся, у будинок якого сім разів влучали дрони.
«Дві «молнії» і п’ять FPV. Лише після сьомого влучання він погодився виїхати. І таких випадків, на жаль, чимало», - говорить Сергій.
Через постійні обстріли, мінування та дрони евакуація стає дедалі складнішою. Деякі ділянки села заміновані дистанційно, а на дорозі чатують «дрони-ждуни» - вони чекають поки наблизиться автомобіль, після чого атакують.
«Деякі райони села настільки небезпечні, що ми не можемо з першого разу доїхати і провести успішну евакуацію. Але навіть попри все, з початку цього року ми вже евакуювали 156 людей», - розповідає поліцейський.
Приморське змінюється щодня. Місцеві вже навчилися розпізнавати на слух, що летить ворожий FPV, «мавік» чи «молнія». До того ж у селі немає світла, а кожен вихід на вулицю - це лотерея.
«Похід по хліб - це справжній квест, від дерева до дерева або перебіжками. Оператор дрона бачить, куди скеровує свій безпілотник, але все одно цинічно б’є. Життя стало лотереєю, але ставки дуже високі», - каже герой.
Попри небезпеку і ризик, Сергій Гречка знову сідає в автомобіль і вирушає в черговий евакуаційний рейс. Каже, по-іншому не може, бо у Приморському ще залишилися люди, які на нього чекають.
Департамент комунікації
Національної поліції України
