Тримав позиції, евакуйовував загиблого побратима та дивився смерті у вічі: історія бійця стрілбату поліції Рівненщини на псевдо Маркус

Поліцейський пережив ніч у підвалі фактично поруч із ворогом і дивом залишився живим. Під обстрілами та атаками дронів він не лише втримував позиції, а й брав участь в евакуації загиблого побратима. За свій вчинок Маркус отримав відзнаку «Золотий хрест».

З 2023 року боєць працював інспектором сектору реагування у поліції Сарн. А в червні 2024 року без вагань долучився до новоствореного стрілецького батальйону поліції Рівненщини.

Маркус зізнається, що до відправки на передову не міг повністю оцінити масштаби та реалії війни:

«Окупанти б’ють безпощадно, витрачаючи велику кількість дронів навіть на одного бійця. Здається, у них відсутній здоровий глузд. Розуміючи, що йдуть на вірну смерть, усе одно лізуть».

Під час першого виходу, каже лейтенант поліції, ще не знаєш, що на тебе чекає, тому не так страшно. Лише пройшовши через вибухи та скиди FPV, усвідомлюєш, що потрапив на першу лінію.

«Тоді нашим завданням було зайти на позицію та утримувати її. Іноді ці позиції були геть не облаштовані, просто яма. Але треба було щонайменше два тижні нести службу. І ми з побратимами впоралися», — ділиться боєць.

Небезпека на лінії зіткнення переслідує постійно. Маркус пригадує, як перебував на позиції, а по рації повідомили, що до них рухаються російські військові:

«Суміжники підняли дрон. Ми прислухалися до кожного шороху, до гілляки, яка хруснула… На щастя, побратимам вдалося знищити ворожу групу з неба».

Одного разу боєць ніс службу на позиції разом із побратимом на псевдо Титан. Увечері до них забігли суміжники: бійців переслідував дрон і треба було десь перечекати. Через 10 хвилин бійці пішли далі, а вдосвіта росіяни накрили позицію артилерією.

«Наше укриття спалили майже повністю. Води не було зовсім — пили з річки. Згодом вдалося відійти на іншу позицію, але вже через два дні її також знищили росіяни. Ми дивом уціліли. Мабуть, ще судилося пожити», — розповідає Маркус.

Також тяжким спогадом для бійця є день, коли загинув його побратим Сергій Мовчун. Маркуса з Титаном змінили колеги, а наступного дня, коли виходив Сергій з напарником вони потрапили під ворожий обстріл.

Попри небезпеку, Маркус одним із перших виявив готовність у складі групи евакуювати загиблого.

«Тіло Сергія вдалося повернути у кілька етапів. Я брав участь у першому. Було дуже складно, адже підійматися потрібно було крутою горою по мокрій глині. Ще й під щільним вогнем противника та атаками ворожих дронів. Але нам це вдалося. Потім інші побратими завершили евакуацію і допомогли повернути загиблого додому».

За цей героїчний вчинок Маркуса відзначили нагрудним знаком Збройних сил України «Золотий хрест».

Дивом боєць вижив, коли вчергове заходив на іншу позицію.

«Нам сказали йти конкретним маршрутом, а через певну відстань повернути на стежку. Але через обстріл вона була завалена гіллям, і ми її пропустили. Пішли далі, впритул наблизившись до ворога. Нас засікли дрони й почали обстрілювати. Я притулився до стовбура дерева, а дрон кружляв навколо, намагаючись мене уразити. Було кілька скидів під ноги, але вони не спрацювали на повну силу, тож я не постраждав», — пригадує Маркус.

Поліцейському пощастило і з наступним дроном — він зачепився за гілля іншого дерева й там здетонував. Тоді загинув його побратим.

На цьому дронова атака не закінчилася. У небі Маркус помітив ще один дрон і вскочив у найближче укриття:

«Там просидів усю ніч, прощаючись із життям. Адже якщо мене засікли — позицію рознесуть до землі… Молився та згадував сім’ю… Уранці почав вибиратися, оминув на вході дрон-"ждун" та пробирався далі через кущі. Заплутався в колючому дроті, впав, але помирати під ворожими дронами в небі не хотілося», — зізнається боєць.

Зрештою Маркусу вдалося дістатися до своїх.

«Мені тоді командир сказав: «Хтось за тебе дуже сильно молиться…», — пригадує стрілбатівець.

І справді, вдома на Маркуса чекали й молилися батьки, дружина та 8-річна донечка. У грудні торік поліцейський повернувся на Рівненщину та нарешті обійняв своїх найрідніших.

Нині ж боєць продовжує нести службу у стрілецькому батальйоні та захищати рідну землю — з вірою в Перемогу та бажанням якнайшвидше вигнати російського окупанта.

Відділ комунікації поліції Рівненської області