Там, де починається мужність: історія ветерана Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» Юрія Черніюка
Напередодні Дня захисників і захисниць України розповідаємо історію ветерана війни, поліцейського Юрія Черніюка на позивний Карабас. Для нього служба в поліції — це не просто професія, а свідомий вибір захищати людей і державу.
Ще у шкільні роки Юрій вирішив стати захисником. Вірив: справедливість потрібно не лише відстоювати словами, а й захищати діями. Так дитяча мрія стала справою життя — спочатку службою у правоохоронних органах, а згодом і захистом України зі зброєю в руках.
У січні 2023 року Юрій приєднався до новоствореної Об'єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». Він став гранатометником у роті вогневої підтримки штурмового полку «Сафарі» та виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків — Бахмутському. Пройшов Курдюмівку, Майорське, Кліщіївку.
«Основним нашим завданням було вогневе прикриття та ураження живої сили противника. Це робота, яка вимагала абсолютної витримки, сталевих нервів і неабиякої мужності, — розповідає поліцейський. — Там війна показала своє справжнє обличчя — впритул, без права на помилку і без жодних гарантій, що для тебе настане завтрашній день».
Бої за Кліщіївку стали для Юрія випробуванням, яке назавжди розділило життя на «до» та «після». Під час виходу групи з позицій ворожий дрон скинув на хлопців боєприпас. Юрій отримав важке поранення ніг.
Навколо — вибухи, дим та постійна небезпека повторного удару. У такі моменти час ніби стискається до кількох секунд, а серед хаосу в голові пульсує єдине питання: чи вдасться вибратися живим? Попри нестерпний біль, головним було не здатися. Але на війні є речі, сильніші за страх і смерть.
«Найважливіше на війні — знати, що поруч є люди, які не залишать тебе в найважчий момент. Я це відчув на собі. Побратими врятували мені життя, ризикуючи своїм, і цього я ніколи не забуду», — розповідає Юрій Черніюк.
У таких ситуаціях народжується справжнє братерство. Воно вимірюється не спільними фотографіями, а готовністю залишитися поруч тоді, коли найбезпечніше було б відійти. Для Юрія його побратими стали тими, завдяки кому він повернувся з того бою і може відзначати другий день народження.
Попереду були сім місяців реабілітації. Крок за кроком Юрій відновлювався, долаючи біль і наслідки важкого поранення.
Сьогодні Юрій Черніюк знову повернувся до лав правоохоронців і продовжує службу в Шепетівському райуправлінні поліції.
Історія Юрія — це історія сили духу та незламності. А ще вона нагадує про найголовніше: захисником стають не тоді, коли вперше беруть до рук зброю. Ним стають у ту мить, коли обирають не залишатися осторонь.
Відділ комунікації поліції Хмельницької області
