Спогади про поліцейського Федора Дженчако, який загинув, допомагаючи жителям Маріуполя
До останнього подиху майор поліції був на своєму робочому місці та спрямовував наряди поліції на допомогу маріупольцям, яки постраждали від ворожих обстрілів. Його не стало 25 березня 2022 року. Під час спроби прорватися до своєї сім’ї, щоб вивезти її у безпечне місце, правоохоронець був застрелений окупантами.
Старший інспектор-черговий відділу моніторингу Маріупольського районного управління поліції Федір Дженчако віддав службі в поліції понад 20 років. Спочатку правоохоронець працював у ДАІ, а після розформування служби перейшов у відділ моніторингу.
«Він був справжнім спеціалістом, попри те, що він вже більше не працював у ДАІ, навички в нього залишились. Одного разу, це було у 2019 році, ми з ним поверталися з роботи додому. На одному з перехресть сталася аварія, автомобіль збив дівчину-велосипедистку. Федір не розгубився, вийшов з машини, дістав з багажника сигнальний жезл і керував рухом, доки не приїхала патрульна поліція. Завдяки йому на дорозі не з’явилося заторів, він направляв автомобілі на другорядні вулиці і дуже грамотно діяв у цій ситуації», - згадує друг поліцейського Василь Курпа, тоді – старший інспектор-черговий Маріупольського РУП.
На новому робочу місці майор поліції також відзначився як професіонал і був лідером колективу.
«Я не скажу, що це був рядовий співробітник. Коли він перейшов до нас працювати, він одразу занурився в роботу. Федір завжди намагався покращити роботу служби, тому аналізував виконані завдавання, виявляв недоліки та доповідав керівництву. Вони в свою чергу реагували на його зауваження та прислухалися», – каже Василь Курпа.
Всі колеги Федора прагнули працювати з ним, коли він був старшим на добовому чергуванні. Адже поруч з поліцейським робота кипіла та всі завдання вирішувались миттєво. Відмінний спеціаліст, чесний, добрий та відповідальний – таким його запам’ятали.
«Співробітники його поважали. Він був дуже людяний, всім допомагав, нікому не відмовляв, як в роботі, так і в житті. Я завжди знав, що всі завдання, які ми йому поставили, будуть вчасно доведені особовому складу та виконані в строк», – розповідає начальник чергової частини ГУНП в Донецькій області Євген Железняк.
Коли почалася повномасштабна війна, Федір Дженчако не покинув свого робочого місця та спрямовував наряди поліції на допомогу маріупольцям.
«Останній раз, коли ми разом були на чергуванні, вже не було зв’язку. Місто було в оточенні, ми не розуміли, що коїться навкруги, а людям треба було допомагати. Я зателефонував йому і спитав: «Як чуєте мене, Маріуполь? Він відповів: «Все добре, дуже радий чути». Це були останні слова, які я від нього почув», - пригадує колега й товариш правоохоронця Євген Железняк.
Правоохоронець до останнього перебував на робочому місці. Лише після добового чергування, коли обстріли ненадовго стихли, поліцейський поспішив додому, щоб вивезти сім’ю у безпечне місце. Але не встиг. Дорогою додому Федір зупинився в селищі Сартана, щоб допомогти місцевим мешканцям. Його життя забрала куля ворожого снайпера.
«На жаль, цієї людини вже немає з нами. Війна забрала його життя. Кращі, як завжди, йдуть першими. Це був справжній офіцер та товариш, вартий пошани!», – говорить Євген Железняк.
Федір Дженчако загинув у 44 роки, захищаючи громадян України та відстоюючи цілісність держави. Без чоловіка та батька залишилися дружина та діти.
«Мені дуже важко говорити про нього у минулому часі. Все здається, що ось-ось все закінчиться і він зайде, живий, і все буде, як раніше. Мені його дуже не вистачає, він був справжнім товаришем», - зізнається Василь Курпа.
Людина з великим серцем та відкритою душею. Лідер і захисник. Пам’ятаємо.
Відділ комунікації поліції
Донецької області
