У 2014 році у складі батальйону особливого призначення «Шторм» Тарас відбивав російську навалу на сході країни. Після повномасштабного вторгнення капітан поліції долучився до лав зведеного батальйону Нацполіції «Цунамі». Він разом із побратимами звільняв окуповані населені пункти Миколаївщини, Харківщини, Запоріжжя та Херсонщини. Наразі бійці батальйону продовжують нести службу у місцях активних бойових дій.
Тарас до 2014 року жив з родиною у рідній Макіївці на Донеччині, працював на вугледобувному підприємстві та ніколи не думав пов’язувати своє життя з правоохоронними органами. Проте, коли російські війська прийшли до нього додому з війною, довелося все кардинально змінити. Тарас перевіз сім’ю до Одеси й відразу вступив до батальйону особливого призначення «Шторм».
«Мені зателефонували знайомі, які на той час займалися формуванням батальйону, і запропонували доєднатися до них. Так я розпочав свою кар’єру в правоохоронних органах. Думав не довго, бо треба було давати відсіч ворогу, захищати свою землю».
Загалом підрозділ формувався з колишніх військовослужбовців, досвідчених офіцерів. Тарасові вчитися військовій науці довелося з нуля.
«Із перших днів я проходив вишкіл з досвідченими інструкторами, навчався бойового мистецтва, тактиці дій. По суті, я мав деякі навички володіння зброєю, а все решта – доводилося починати спочатку».
Перша ротація була до Сєвєродонецька, де він з колегами ніс службу на блокпостах.
Згодом Тарас Шуляк продовжив службу на посаді заступника начальника відділу взаємодії з громадами управління превентивної діяльності поліції Одещини.
Коли розпочалася повномасштабна війна, він долучився до лав зведеного батальйону спеціального призначення Національної поліції України "Цунамі". Поліцейський з колегами звільняли окуповані населені пункти на миколаївському, харківському та запорізькому напрямках.
«Робота була різна, починаючи від бойових розпоряджень про зачистку звільнених населених пунктів, закінчуючи готуванням їжі для особового складу. У селищі Березнегувате на Миколаївщині, коли спільно з 35-ю бригадою морпіхів здійснювався наступ на Давидів Брід, що на Херсонщині, займався логістикою. А у Ківшарівці на Харківщині були бойові виходи разом з батальйоном поліції особливого призначення «Луганськ-1» імені Героя України Сергія Губанова та 92-ю бригадою».
Свій колектив Тарас порівнює з міцним кулаком. Саме завдяки професійності та згуртованості поліцейські не лише успішно виконують бойові завдання, а й рятують поранених колег.
«У селі Давидів Брід біля одного з автомобілів поліцейських розірвався снаряд. Хлопці постраждали, але, на щастя, всі залишилися живі. Ми надали пораненим домедичну допомогу та евакуювали їх у більш безпечне місце. Загалом ми завжди діємо, як один єдиний кулак. Не треба нікому нічого пояснювати, кожен знає свою роботу і свідомо виконує її».
Допомагали поліцейські й змученим місцевим мешканцям, які пережили окупацію.
«Ми заїхали в село Колисніківка на Харківщині, щойно військові відігнали росіян. Там ні води, ні світла не було, зате було багато матерів з дітьми. Вони потребували найнеобхіднішого: теплих речей, їжі та води. Організувати гуманітарний збір допомогла моя дружина з одеситами. Речі, ліки, харчі ми потім розвозили по віддалених селах та роздавали місцевим мешканцям».
Коли є можливість зателефонувати додому, Тарас розповідає донечці, як піклується про місцевих жителів, кота Катафота, якого підібрав з колегами і який нині «несе» службу у їхньому підрозділі. Скидає кумедні відео, як пухнастик спить зі своїми рятівниками або щось завзято гризе.
«Був між ротаціями вдома і пішов з донечкою прогулятися, а вона по дорозі мене зупинила і каже: «Дивись мені в очі, тато, і кажи правду: ти там з котом граєшся чи ворога б’єш». Я не хотів, щоб донечка хвилювалася за мене, але дитина й так розуміє причину нашого переїзду в інше місто та відсутність тата вдома».
Відділ комунікації поліції в Одеській області
