Сьогодні, у День Героїв, бійці штурмового полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» попрощалися з побратимом – Ігорем Єфремовим

Ігорем Єфремов на псевдо Гєннадіч народився 21 квітня 1986 року у селищі Нижнє Луганської області. Після закінчення Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Ігор працював учителем фізкультури та педагогом-організатором у школах рідного району. Був директором загальноосвітнього дошкільного навчального закладу.

У 2014–2015 роках працював секретарем Нижненської селищної ради.

У вересні 2017 року Ігор Єфремов приєднався до Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Рубіжне, де згодом обійняв посаду начальника відділу забезпечення діяльності управління.

З початком повномасштабного вторгнення Ігор у складі екіпажів патрульної поліції допомагав мешканцям Луганської області. Згодом приєднався до зведеного загону Департаменту поліції, де опанував роботу з БпЛА.

У січні 2024 року приєднався до лав штурмового полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Був командиром роти БПЛА. Брав участь у бойових діях на Луганщині, Донеччині та Харківщині.

Гєннадіч був не просто командиром – він був побратимом для кожного бійця роти БпЛА зокрема та полку «Цунамі» загалом. Завжди разом зі своїми бійцями шукав та облаштовував позиції, ніс службу як пілот та штурман FPV-дрона, завозив і вивозив бійців на позиції, впроваджував нові методи і засоби роботи безпілотних літальних апаратів – від квадрокоптерів до великих розвідувальних дронів. Ігор люто ненавидів ворога і намагався зробити максимум для очищення нашої землі від окупанта.

Кожен, хто його знав, запам’ятав Ігоря як людину честі, людину слова і людину діла. Він завжди доводив до завершення кожну розпочату справу, приходив на допомогу кожному, хто її потребував. А ще він заряджав оточуючих своєю енергетикою, впевненістю та неповторною усмішкою.

Загинув «Гєннадіч» 4 травня внаслідок удару ворожого дрона.

За свою службу Ігор Єфремов був нагороджений відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України – «Сталевий хрест» та «Срібний хрест», а також пам’ятною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України – медаллю «30 років воєнній розвідці України».

Вдома на Ігоря чекали дружина, маленький син, тато та сестра.

Вічна слава та вічна пам’ять Герою. Співчуття рідним та близьким.

Навіки в строю. Честь!