Попри молодий вік, 26-річний старший лейтенант поліції, маючи чималий досвід роботи у слідстві, з початком повномасштабної війни свідомо долучився до зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі», а згодом, здобувши там бойовий досвід, вступив до лав поліцейської штурмової бригади «Лють», у складі якої зараз захищає Україну на Донецькому напрямку.

Пов’язати свою долю з поліцією Олександр Сікорський вирішив ще у 2016 році. На вибір майбутньої професії неабияк вплинули трагічні події Євромайдану в 2014 році, зокрема загибель великої кількості учасників протестів та безліч постраждалих:

«Тоді сам собі сказав, що хочу бути тим, хто змінить щось в нашій країні на краще, і таке рішення якраз співпало з реформою правоохоронних органів Декілька років я працював у слідчому відділі відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1. Займався розслідуваннями вбивств, умисних тяжких тілесних ушкодження та інших резонансних злочинів».

Коли ж у 2022 році російські війська розпочали повномасштабне вторгнення на територію України, до завдань молодого слідчого додалося ще й документування злочинів, вчинених окупантами на території Одеси, а також допомога всім, хто того потребував.

Вже у березні Олександр вирішив вступити до зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі», щоб брати безпосередню участь у бойових діях. Протягом трьох місяців під час тренувань сапери, стрілки, бойові медики та інші фахівці ділились з поліцейським своїм досвідом, що допомогло йому пройти вступні випробування до спецпідрозділу та вже влітку поїхати з новими побратимами на Херсонський напрямок.

«Перший бойовий вихід був важким як фізично, так і морально. Поле бою, спереду ворог, якому не місце на нашій землі, збоку побратими з позивними «Артист» та «Капа», на дружнє плече яких можна розрахувати, а позаду - за сотні кілометрів, в Одесі - родина, яку треба захищати. не дивлячись ні на що. А щоб ворожі сили краще розлітались на атоми, через декілька місяців я засвоїв навички професії аеророзвідника і корегувальника вогню нашої артилерії. Після цього, всі бойові виходи розпочинались з розвідки околиць, де засідали окупанти, та корегування вогню по них», - розповідає Олександр Сікорський.

Одним з найбільш вдалих та вирішальних боїв на Херсонщині, які згадує поліцейський, це бій за село Давидів Брід Херсонської області:

«Ввечері ми побачили у лісі ворожий танк, і одразу ж скерували туди артилерію. Як виявилось згодом, це врятувало життя сотні українців і надало нам змогу не тільки звільнити село від російських окупантів, а й просунутись в інші населені пункти, де вони встигли «поселитись».

Навесні 2023 року Олександр Сікорський був вимушений через сімейні обставини повернутися до Одеси на посаду слідчого. Втім, роздуми про захист рідних у складі бойового підрозділу не покидали правоохоронця, і вже в лютому 2024 він долучився до Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють». У її складі він відвойовував території Харківської області, а нині продовжує проходити службу на Донеччині, де відповідає за управління fpv-дронів, які не тільки допомагають «бачити» ворога з висоти, а й доставляють їм «подарунки».

Деякі громадяни схильні до твердження, що «поліція не воює», з цього приводу боєць «Люті» говорить, що таке враження хибне:

«Я знайомий з правоохоронцями, які стали на захист країни в 2014 році, а також з тими, хто бере активну участь у бойових діях з першого дня повномасштабної війни. Всі вони виборювали та виборюють незалежність України по сьогоднішній день в найгарячіших точках. Одним з тих поліцейських, хто неодноразово брав участь в спеціальних операціях, мав досвід боротьби з окупантами та завжди ділився ним, був командир штурмового полку «Цунамі» бригади Нацполіції «Лють» Олександр Гостіщев, який, на жаль, загинув під час одного з ракетних обстрілів Одеси. Він був гідним керівником, хорошою людиною і тим, у кого було чому повчитись».

А от на запитання, що дає сили на боротьбу з окупантами, Олександр Сікорський без роздумів каже, що сімʼя - дружина і маленький син:

«Вони хоч і далеко, але завжди поруч - у серці й на шпалерах мобільного. Думки про рідних не дають опустити руки. Адже сьогодні ми з колегами вибиваємо росіян з української землі, аби у майбутньому з ними не воювали наші діти. І чим швидше ми це зробимо, тим швидше настане перемога України та ми повернемось до своїх рідних».

Одеське районне управління поліції №1