Служити людям і рятувати тих, хто не може попросити про допомогу: поліцейська Полтавщини понад 20 років допомагає рятувати тварин

Капітан поліції Людмила Ткаченко — інспектор відділу «Служба освітньої безпеки» Полтавського районного управління поліції. З березня 2025 року вона працює інспектором Служби освітньої безпеки та закріплена за Опорним закладом «Кобеляцький ліцей №1 Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області».

Її професійний шлях у правоохоронних органах розпочався ще у 2003 році зі служби в міліції, а з 2016 року Людмила Олександрівна продовжила службу вже в лавах Національної поліції України.

Проте є справа, яка супроводжує її практично усе життя і не залежить ані від посади, ані від робочого графіка. Ще з дитинства Людмила допомагала безпритульним тваринам — котам і собакам.

З роками це дитяче бажання допомагати переросло у справжню волонтерську діяльність. Побачивши на вулиці хвору, травмовану або покинуту тварину, Людмила не може просто пройти повз. Вона забирає тварин з вулиці, шукає можливості для їх лікування, організовує ветеринарну допомогу, а після одужання намагається знайти для них відповідальних господарів.

За понад 20 років життя у Кобеляках завдяки Людмилі отримали шанс на життя десятки, а можливо, й сотні тварин. Частину з них вдалося вилікувати та прилаштувати у добрі руки, а деякі назавжди залишилися у її власній родині.

Сьогодні у Людмили живуть троє котів, яких вона свого часу врятувала з вулиці. Це кішки Сова та Мілка, а також кіт Пушок. Усі вони були врятовані, проліковані, прооперовані та з часом стали повноправними членами родини.

Особливе місце у волонтерській діяльності Людмили займає допомога маленьким цуценятам та кошенятам. Щонеділі разом зі своїми дітьми — 12-річною донькою Діаною та 7-річним сином Давидом — вона приходить на місцевий ринок, де разом з іншими небайдужими волонтерами та членами організації «Життя» допомагає прилаштовувати тварин у добрі руки.

Для Людмили важливо не просто знайти господаря. Вона прагне, щоб тварина потрапила до відповідальної людини, яка розумітиме, що домашній улюбленець — це не іграшка і не тимчасова розвага, а жива істота, яка потребує турботи, лікування, уваги та любові.

Разом із мамою у цій справі беруть участь і її діти. Таким чином Людмила власним прикладом змалечку виховує у них милосердя, відповідальність та повагу до життя.

Не завжди тваринам, яких знаходить Людмила, можна надати необхідну допомогу безпосередньо у Кобеляках. Саме тому вона налагодила співпрацю з відомою волонтеркою з Полтави Оленою Мирополець. Якщо потрібне складніше лікування чи спеціалізована ветеринарна допомога, тварин везуть до ветеринарних клінік Полтави, де спільними зусиллями їм намагаються повернути здоров’я.

Ця робота потребує не лише часу, а й значних моральних та матеріальних ресурсів. Проте Людмила переконана: якщо є можливість врятувати життя — потрібно зробити все можливе.

Її професійна діяльність пов’язана із захистом дітей та створенням безпечного освітнього середовища. А поза службою вона продовжує захищати тих, хто сам не може себе захистити.

Мрія Людмили залишається незмінною ще з дитинства — створити власний притулок для безпритульних тварин. Вона мріє, що після завершення служби зможе присвятити цій справі ще більше часу, створити місце, де покинуті, хворі та травмовані тварини отримуватимуть необхідну допомогу, лікування та шанс знайти люблячу родину.

Її історія — це приклад того, що допомагати можна незалежно від посади, віку чи обставин. Іноді для порятунку життя достатньо просто не пройти повз.

Служба для людей. Милосердя — для кожного, хто потребує допомоги. А добро, зроблене для тих, хто не може подякувати, завжди залишається добром.

Відділ комунікації поліції Полтавщини 

(За інформацією Служби освітньої безпеки поліції Полтавщини)