«Служу, аби щодня оберігати спокій земляків», - чернігівська поліцейська Аліса Степаненко
На початку повномасштабного вторгнення росії Аліса Степаненко була дільничним офіцером поліції. Зі зброєю в руках поліцейська стала на захист рідної землі, здійснювала цілодобове патрулювання громади, доставляла місцевим мешканцям віддалених населених пунктів продукти.
Повномасштабне вторгнення назавжди змінило життя поліцейської, як і мільйонів українців. Звуки вибухів, збір по тривозі на службі, інструктаж, видача зброї і спецзасобів.
– Ситуація була дуже серйозна, однак всі мали чітку мету – хай там що, але стоятимемо до кінця, – згадує поліцейська.
Вдома Аліса Степаненко залишила двох малолітніх донечок – на той момент їм було 6 і 10 років. Згодом дружина напарника Аліси опікувалась власними дітьми та її донечками, поки поліцейські несли службу.
Служба поліції була щодобовою за графіком чергувань в складі патрулів. Поліцейські намагались за добу об’їхати ледь не всі куточки Срібнянської громади, аби підтримувати правопорядок та доставити продуктові набори людям у віддалені населені пункти. Адже там на все село був один магазин і той не працював.
– Наша команда дуже згуртувалися, ми стали однією сім’єю. Серед основних завдань поліції було забезпечення публічного безпеки, адже лінія «102» не працювала та були часті перебої з мобільним зв'язком, – розповідає поліцейська.
– Після знищення ворожої колони під Срібним, вцілілі окупанти розбіглись та переховувались на території громади. Тому вночі патрулювання було напруженим та небезпечним, адже в повній темряві важко було розрізнити – де свій, а де чужий. Доводилося спілкуватися й з полоненими росіянами. Запам’яталося, що один з солдатів навіть мав українське коріння, але свідомо пішов на нашу землю, щоб заради грошей нищити наш народ, нашу країну. Ми ніколи цього не забудемо і не пробачимо!
Тікаючи з Чернігівщини, росіяни кинули чимало військової техніки.
Завдяки вмілим рукам працівників місцевого підприємства, вона отримувала нове життя і могла служити воїнам ЗСУ. Тому ще одним, не менш важливим завданням поліцейських, було супроводжувати відновлену техніку до інших областей, аби передати її нашим захисникам.
– Під час бойових дій на Чернігівщині найрадіснішими моментами були зустрічі з батьком, який мобілізувався до лав Збройних Сил України. На згадку про кожну таку зустріч я робила фото, адже не знала, коли побачимося знову. У ті буремні дні доля звела мене з майбутнім чоловіком – ми познайомилися на службі. Він, будучи добровольцем, неодноразово разом зі своєю командою надавав поліцейським допомогу в різних ситуаціях. Наразі я працюю на посаді начальника сектору превенції відділення №1 (смт. Срібне) Прилуцького районного відділу поліції. Я пишаюся тим, що я поліцейська! Служу, аби щодня оберігати спокій земляків та дбати про їх безпеку, – каже Аліна Степаненко
Відділ комунікації поліції Чернігівської області
