Служба з турботою: кінологиня Катерина Бєляєва та її чотирилапі напарники допомагають ветеранам відновлюватися
У час, коли країна проходить через важкі випробування, підтримка потрібна не лише на передовій, а й у тилу - тим, хто повертається з війни та заново вчиться жити. Саме таку місію взяла на себе інспекторка-кінологиня Кінологічного центру ГУНП в Київській області Катерина Бєляєва разом зі своїми чотирилапими напарниками.
Їхня робота - це не лише служба. Це щоденна допомога людям, які пережили травматичний досвід війни.
Маленькі кроки до відновлення
Реабілітація ветеранів часто починається з простих, на перший погляд, речей: зробити кілька кроків, взяти ложку, виконати буденну дію. Однак саме ці кроки можуть бути найскладнішими.
За словами Катерини Бєляєвої, присутність собак допомагає подолати внутрішній бар’єр:
«Коли людина багато разів пробує і в неї не виходить, мозок ніби записує програму: “Не пробуй - не вийде”. А коли щось виходить - навіть маленьке - з’являється інша установка: “Пробуй - і в тебе вийде”».
Собаки стають своєрідним мотиваційним фактором. Вони не зважають на настрій чи втому людини - вони просто поруч, очікують уваги, гри, взаємодії. І саме це очікування стимулює не зупинятися.
Психологічний ефект: довіра, безпека і контроль
Як пояснює клінічний психолог Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України Людмила Андріяш, залучення собак - це не просто емоційна підтримка, а дієвий інструмент відновлення:
«Наше завдання - підняти військовослужбовців на ноги, повернути їх до соціуму та відновити функціонал. І ми бачимо, що деякі класичні методи не працюють настільки ефективно, як психоемоційна підтримка за участі собак».
За її словами, взаємодія з тваринами безпосередньо впливає на базові психологічні потреби:
- формує відчуття безпеки;
- відновлює довіру;
- допомагає повернути контроль над власним тілом і емоціями.
«Собака виступає посередником у комунікації. Вона знижує рівень стресу, підвищує рівень окситоцину - і це не просто слова, це науково доведені ефекти», - зазначила Людмила Андріяш.
Індивідуальний підхід до кожного
У реабілітаційному центрі немає універсального підходу - кожен пацієнт отримує допомогу відповідно до свого стану.
Як наголошує клінічний психолог Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України Людмила Андріяш, участь у заняттях із собаками є добровільною:
«Якщо людина не хоче або їй не подобаються собаки - ми не змушуємо. У нас є багато інших ефективних інструментів реабілітації».
Водночас фахівці працюють навіть із тими, хто спочатку відмовляється від будь-якої активності:
«Ми не приймаємо повної ізоляції. Нам важливо, щоб людина хоча б вийшла з кімнати, підняла рівень енергії, почала соціалізуватися. Бо ізоляція - це, по суті, шлях до погіршення стану».
Коли є обмеження
Попри ефективність методу, існують випадки, коли взаємодія з собаками протипоказана.
Йдеться, зокрема, про людей із сильним страхом або травматичним досвідом, пов’язаним із тваринами:
«Якщо є глибокий страх або досвід, наприклад, після полону, де використовували собак для тортур - таких людей ми не залучаємо. Це питання довготривалої психотерапії, а не короткострокової реабілітації»,- говорить клінічний психолог Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України .
Особливий формат допомоги
Катерина Бєляєва пояснює, що у Кінологічному центрі ГУНП в Київській області не застосовують класичну каністерапію в її глибинному терапевтичному форматі. Тут працюють інакше - через емоційну підтримку та взаємодію.
Ключова роль належить саме кінологу:
- кінолог керує процесом взаємодії;
- підбирає вправи залежно від стану людей;
- виступає «буфером» між собакою та учасниками.
Програма включає прості вправи, елементи нейрогімнастики, ігрові завдання. Головна мета - дати людині емоційний поштовх і повернути віру у власні сили.
Чотири лапи - різні ролі
Кожна собака в команді має свою унікальну функцію.
Ванда та Поля - активні, контактні, легко йдуть до людей, залучають до взаємодії, виконують команди та вправи разом із ветеранами.
Кнопа виконує особливу місію. Вона працює з тими, хто пережив полон і має страх перед собаками.
«Кнопа не підходить першою. Вона просто присутня. Бігає, грається, виконує команди. І поступово формується розуміння: собака - це не загроза».
Саме з такого спостереження починається відновлення довіри. Згодом до взаємодії долучаються інші собаки.
Історія незламності: собака Поля
Окреме місце в команді займає Поля - собака з унікальною історією.
Її знайшли напередодні повномасштабного вторгнення в одному з сіл Київської області з важкою травмою хребта. Після складної операції, під час якої хребет було зафіксовано титановими конструкціями, Поля довго відновлювалася.
На початку війни її евакуювали разом з іншими собаками. Попри складний стан, вона стала символом підтримки - і не лише для кінологів.
Саме завдяки Полі до центру почала надходити гуманітарна допомога: корми, медикаменти, засоби гігієни. Згодом цю допомогу розподіляли серед жителів деокупованих територій Київщини.
Поля стала першою в Україні безпородною собакою, яку офіційно зарахували до складу поліцейських собак - без стандартних відборів і тестувань.
Сьогодні вона - не лише службовий пес, а й справжній символ незламності.
Собаки, які повертають спокій
Під час зустрічей у реабілітаційних центрах Поля часто виконує роль «стабілізатора»: вона спокійно лежить поруч із бійцями, дозволяє себе гладити, створює відчуття безпеки.
Такий контакт допомагає знизити тривожність, «заземлитися» та відчути момент «тут і зараз».
Щоденна підготовка та відповідальність
За кожною такою поїздкою до реабілітаційного центру - велика підготовка:
- щоденні тренування собак;
- регулярні перевірки інструкторами;
- ветеринарний контроль;
- соціалізація (громадський транспорт, людні місця, різні звуки).
Собаки живуть разом із кінологинею, що дозволяє їм бути спокійними, адаптованими до людей і різних ситуацій.
Зустрічі з ветеранами тривають не більше години - адже для собак це серйозне емоційне навантаження.
Результат, який говорить сам за себе
За словами клінічного психолога Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України Людмили Андріяш, ефективність програми видно не лише під час занять, а й після них:
«Були випадки, коли військові настільки прив’язувалися до собак, що після виписки заводили власних. Для нас це знак, що ми рухаємося в правильному напрямку».
Фахівці Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України підтримують зв’язок із пацієнтами й після завершення реабілітації - і часто отримують від них новини про нове життя:
«Вони пишуть: завів собаку, одружився, повернувся до життя. І це найкращий результат нашої роботи»,- какже Людмила Андріяш.
Більше, ніж служба
Ця ініціатива народилася під час війни як додаткова соціальна місія кінологів і стала важливою частиною системи відновлення військових.
Сьогодні це - важливий напрям підтримки тих, хто пережив бойові дії, поранення чи полон. Це не про лікування у класичному розумінні - це про підтримку, довіру та перші кроки назад до життя.
«Ми даємо поштовх. Маленький, але дуже важливий. Щоб людина спробувала знову», - говорить Катерина Бєляєва.
І саме з таких маленьких кроків починається відновлення.
Фото: Катерини Бєляєвої
Департамент комунікації МВС
