«Шлях із позиції до евака або сім кілометрів до життя», - радник з питань ветеранської політики поліції Дніпра Денис Скалеух
Дениса Скалеуха побратими знають на псевдо Халк. Він досвідчений боєць, десантник, штурмовик і розвідник. Захищав Україну під Бахмутом, брав участь у штурмах на Запорізькому напрямку — поблизу Вербового і Роботиного. Під час одного з боїв отримав важке поранення та втратив ногу. Наразі працює радником з питань ветеранської політики в поліції Дніпропетровщини. Як із маркетолога став воїном та про новий сенс життя після ампутації — в історії бійця далі.
До війни Денис Скалеух був успішним маркетологом. Та після повномасштабного вторгнення рф прийняв рішення стати на захист України, тож приєднався до ЗСУ.
«Це було виважене рішення. Я не мав бойового досвіду, але одразу хотів брати участь у боях. Мені здавалося, що найкрутіші — це ДШВ, тож попросився до них, пройшов відбір і навчання», - згадує чоловік.
Згодом, після інтенсивної підготовки, став бійцем 132-го окремого розвідувального батальйону. Перші завдання виконував під Бахмутом.
«Було по-різному — десь легше, десь важче. Але всюди небезпечно. Ми були добровольцями, без бойового досвіду. Здавалося, що має бути хтось досвідчений поруч. Але з часом зрозуміли: ці досвідчені — це вже ми. «Учебка» була дуже сильна і нас гарно підготували», - каже Денис.
Він пригадав, як у Бахмуті разом із побратимом прикривали дорогу в приватному секторі. Тоді ворожа міна поранила товариша і Денису довелося сісти за кулемет.
«Я вмів стріляти, але кулеметником не був. Попросив побратима допомагати перезаряджати ленту кулемета. Раптом біля нашого будинку почався масований мінометний обстріл. Я запропонував йому вийти до сусідньої кімнати, аби на кілька хвилин перевести подих. І вже за 15 секунд туди прилетіла міна…», - розповідає боєць.
Себе Денис називає фартовим. Каже, має янгола-охоронця і не одного. Не раз були випадки на фронті, коли дивом залишився живий.
«У Бахмуті біля мене впала міна, яка не розірвалася. Було таке, що з дрона ворог скинув ВОГ — у той момент, не знаю чому, я інстинктивно присів і вибух стався поруч. Осколки пролетіли над головою, а мене накрило землею і дивом не зачепило», - з посмішкою розповідає ветеран.
У вересні 2023 року під Вербовим на Запоріжжі Денис Скалеух отримав поранення. Тоді перед бійцями стояло завдання — замінити групу суміжного підрозділу, яка після штурму тримала оборону.
«Ми зайшли на позиції, але вони були дуже невдалі — все проглядалося, як на долоні. Щоб зайняти вигідніші – ми пішли на штурм. У результаті русаки відійшли, але декілька разів намагалися нас штурмувати», - пригадує Денис.
Після кількох ворожих штурмів почався масований обстріл. Спочатку прилетіла міна, а через декілька секунд — скид, потім прильоти повторилися знову і знову. Боєць каже, що пам’ятає лише спалахи, і те, як кликав свого побратима Янга. Втім, він не зміг прийти, адже теж був поранений. Тож Денис став повзти до товариша.
«На ногу я взагалі не міг стати, руку теж зачепило. До точки евака — сім кілометрів пішки. Відразу евакуйовували дуже важких. На щастя, Янга злегка посікло осколками. Він знайшов ноші й ніс мене разом із хлопцями. Евакуація тривала десять годин», - розповідає боєць.
Вподовж цього часу життя Денису рятували побратими. Через обстріли вони не раз зупинялися, але постійно контролювали стан пораненого.
«Я спочатку наклав турнікет вище стегна, а потім медик переклав нижче й це врятувало мені коліно. В таких умовах попускати турнікет було досить ризиковано. Поки побратими тягнули мене до евака, я вже розумів, що буде ампутація», - зізнається ветеран.
В одній із лікарень Запоріжжя бійцю ампутували ногу. Але замість відчаю він радіє, що залишився живим. Денис розповів, що після лікування та протезування зберіг силу рухатися далі.
«Ця впевненість трималася на тьох «стовпах». Перше – це допомога сім’ї. Ми з дружиною познайомилися під час бойових дій, і коли я отримав поранення, саме її підтримка надавала мені крила. Друге – це спорт. Він допоміг мені менше думати про поранення і відволіктися», - розповідає ветеран.
Денис каже, що йому неабияк пощастило зі спеціалістами під час реабілітації, які допомагали відновлюватися. Завдяки спорту він відновився фізично й зараз активно займається підтримкою інших ветеранів.
«І третє – це ком’юніті. Я вдячний долі, що в моєму оточенні з’явилися люди зі спільними зі мною поглядами та цінностями. Ми постійно на зв’язку один з одним, ділимося радостями та бідами, плануємо майбутнє», - зазначає Денис.
Сьогодні Денис Скалеух — радник з питань ветеранської політики поліції Дніпропетровщини. Каже, що власний досвід допомагає йому підтримувати інших:
«Коли мені запропонували цю посаду, я спочатку вагався. Я ніколи не працював у Нацполіції, ні взагалі в системі МВС. Але потім поспілкувався з іншими ветеранами. Вони підтримали цю ідею і я погодився. Важливо зробити цей шлях зрозумілим, щоб кожен, хто брав участь у бойових діях, мав чіткий алгоритм: що йому робити, як пройти працевлаштування, навчання, тобто повну соціалізацію ветеранів, щоб вони знайшли себе в житті», - каже він.
Наприкінці розмови Денис розповідає про плани, над якими працює:
«Ми хочемо створити зручний мобільний застосунок, де кожен ветеран зможе отримати відповіді на запитання, пов’язані з реабілітацією. До проєкту вже долучилися фізичні терапевти й спортсмени, які добре розуміються на відновленні. Разом із ними ми формуватимемо корисний контент, який допоможе ветеранам швидше стати на ноги».
Департамент комунікації Національної поліції України
