«Щоб Україна була безпечною для людей»: як живе та служить на Волині поліцейський з Луганщини Андрій Трубіцин

«У 22-му я втратив усе. Ми виїжджали фактично з однією маленькою сумкою, коли вже російські війська підходили до Сіверськодонецька», – згадує лейтенант поліції Андрій Трубіцин.

Тоді, як і багатьом українцям, йому довелося залишити дім і звичне життя. У 2024 році Андрій разом із дружиною переїхав на Волинь і продовжив службу в поліції. Тут він опанував новий для себе напрям - вибухотехнічну справу. Тепер його робота – знаходити та знешкоджувати те, що може забрати чиєсь життя.

Залишився в строю

Андрію 29 років, родом він з Попасної. Після строкової служби прийшов працювати в поліцію. Спочатку був помічником дільничного, згодом працював у секторі логістики та матеріально-технічного забезпечення. Пізніше перевівся до батальйону поліції особливого призначення в Сіверськодонецьку на Луганщині.

Саме там його застало повномасштабне вторгнення.

Поліцейські декілька місяців залишалися в місті, забезпечували публічний порядок і продовжували виконувати свої обов’язки. У червні 2022 року, коли російські війська наблизилися до Сіверськодонецька, підрозділ, за наказом, залишив населений пункт. Близько двох років правоохоронець працював на деокупованих територіях.

А в 2024 році разом із дружиною наважився переїхати на Волинь.

«Приїхали з дружиною сюди – і починали життя з нуля. Потроху купували речі, техніку, облаштовувалися», – розповідає він про переїзд.

Втрата дому змінила його ставлення до матеріальних речей і те, що раніше могло здаватися важливим, відійшло на другий план.

«Після пережитого розумієш, що матеріальні речі – це не так важливо. Все можна купити, все можна нажити заново. Головне, аби всі були живі та здорові».

На Волині Андрій продовжив службу в поліції, опановуючи новий для себе напрям – вибухотехнічний. Каже, ця справа цікавила його давно, тож наявність посади в профільному управлінні сприйняв як знак.

Головне для вибухотехніка - не поспішати

Робота вибухотехніка потребує постійного навчання. Особливо зараз, коли військові технології розвиваються, змінюються типи боєприпасів, з’являються нові бойові частини, зокрема, ті, з якими фахівці раніше не стикалися. Тож досвід важливий, але не менш важливо вміти зупинитися й оцінити ситуацію.

«Що найважливіше у вашій роботі?» – запитуємо Андрія.

«Не поспішати. Зараз пішов такий прогрес по дронах, багато нових бойових частин, які ніхто не бачив, ніхто не знає, як із ними поводитись. Тож інколи краще зібратися, порадитися, як розміновувати, транспортувати, щоб уберегти і себе, і оточуючих».

За словами Андрія, у його новій професії необхідно мати план, але бути готовим змінити його будь-якої миті.

«Спочатку аналізуємо ситуацію, якийсь мінімальний план розробляємо, а діємо вже від ситуації, завжди готові до змін і що не завжди все може піти так, як ми хочемо».

Зараз частина вибухотехніків поліції Волині виконує завдання в області, інша – вирушає у прифронтові регіони та на деокуповані території, щоб робити їх безпечними для громадян.

На Волині вони виїжджають на місця російських атак, обстежують території та реагують на повідомлення про підозрілі предмети. Якщо люди виявляють щось небезпечне, вони можуть повідомити про знахідку за номером 102 - на місце вирушають фахівці.

На сході роботи значно більше.

«Хтось займається розмінуванням полів за допомогою спеціальної техніки. Я з колегами реагую на виклики, повідомлення про вибухи, удари шахедів чи ракет. Часто у дворах виявляємо касетні боєприпаси або, наприклад, дрони, які не здетонували», - розповідає Андрій.

Та небезпека трапляється і поза викликами. У серпні цього року в Ізюмі у будинок, де жили Андрій із начальником управління вибухотехнічної служби ГУНП Ігорем Заболотним, влучила фугасна авіабомба. До епіцентру вибуху було лише 15-20 метрів. Уціліли дивом, а травми виявилися не надто складними. Після лікування обоє повернулися до служби.

Робота, яка триватиме після війни

«Щоб Україна була безпечною для людей. Щоб діти десь у своєму місті не знайшли якийсь снаряд, не почали його чіпати - і не сталося біди», - так Андрій пояснює, заради чого працює.

Наслідки війни відчуватимуться ще десятиліттями після завершення бойових дій. В Україні й досі знаходять боєприпаси часів Першої та Другої світових воєн. Тож робота вибухотехніків не завершиться разом із війною. Їхня війна триватиме ще довго.

Поліцейський хоче бачити Україну відбудованою та сильною. Сподівається, що люди, які виїхали за кордон, повертатимуться й долучатимуться до відновлення країни.

Відділ комунікації поліції Волинської області