«Роблю все, щоб швидше відновити на деокупованих територіях безпечне життя», - вибухотехнік поліції Львівщини Євген Телюк
Капітан поліції щойно повернувся з Херсонщини, де у складі зведеного загону очищував нашу землю від смертоносних «сюрпризів» ворога. Перед тим розміновував Київщину та Харківщину.
«Нам не можна поспішати, адже будь-яка помилка може стати фатальною. Тому ретельно оглядаємо кожен сантиметр звільненої землі. Перед заїздом у населений пункт надягаємо «броню». Коли прибуваємо, відразу маскуємо автомобіль – аби ворожий дрон-розвідник не «засік». І розпочинаємо роботу», – розповідає Євген.
У вибухотехнічній службі Львівщини він служить з 2017 року. Це вже вшосте з початку повномасштабного вторгнення Євген виїжджає розміновувати деокуповані території.
«Першою ми розміновували Київщину, потім Харківщину. Працювали у місцях, де йшли бої, в населених пунктах, де після окупантів залишилось багато нерозірваних снарядів, «розтяжок» та інших небезпечних пасток».
Цього року правоохоронець дві ротації відпрацював на Херсонщині.
«Працювали в основному в Бериславському районі – біля річки Дніпро. Оглядали будинки, вулиці, поля, цвинтарі, навіть підходи до води, – ворог підступно мінував все, щоб забрати більше життів українців. «Розтяжки» знаходили на подвір’ях або в господарських приміщеннях».
Правоохоронці працювали за декілька кілометрів від лінії зіткнення. Виявляли на тиждень близько 100 снарядів та вибухових пристроїв – більшість відвозили на полігон і там знищували. Але були й такі, які неможливо транспортувати – тоді доводилось знешкоджувати загрозу на місці.
«Наприклад, протипіхотна міна ОЗМ – 72, в народі її називають «відьма» або «чорна вдова» - ми знаходили їх на полях. Міна оснащена механізмом, що виштовхує її на висоту 70 – 90 сантиметрів, і тоді лунає вибух. У пристрої знаходиться понад 2 тисячі осколків – від її дії може загинути цілий взвод. Не менш небезпечні та ПМФ-1, так звані міни-«пелюстки». Їх знешкоджувати потрібно спеціальним методом: перенести до ями, а тоді підірвати».
Щодня з’являється багато нових видів озброєння, боєприпасів. І поліцейські вибухотехніки постійно навчаються, аби зрозуміти механізм їх роботи та спрацювання.
«Коли працюєш за кілька кілометрів від лінії зіткнення, маєш постійно контролювати «небо». А розмінування «не прощає» неуважності. Тому потрібно бути завжди максимально сконцентрованим».
Кожен виїзд у зону розмінування відкладає свій емоційний відбиток. Євген бачить зруйновані села і співчуває людям, які продовжують там жити.
«У селі, де раніше проживало до 300 мешканців, залишається 30 осіб – зазвичай це літні люди. Завжди стараємось їм щось привезти – воду, продукти, речі першої потреби, засоби гігієни».
Вдома на правоохоронця чекають дружина та мати. Брат Євгена також захищає Україну, він служить у лавах ЗСУ.
«Рідні завжди мене підтримують. Вони розуміють, що це мій вибір. Зараз війна, і я маю знову вирушати на розмінування. Доки в мене буде здоров’я, доти буду допомагати людям і відновлювати на звільнених територіях безпечне життя».
Відділ комунікації поліції
Львівської області
