«Продовжую служити, бо знаю, що моя присутність потрібна»: історія ветерана війни Василя Крючкова, який після поранення знайшов своє покликання в поліції

26-річний ветеран Нацгвардії Василь Крючков добре знає, що означає не зламатися й зберегти силу духу. Після тяжких випробувань на війні та важкого поранення, яке призвело до втрати кінцівки, він не опустив рук. Василь вирішив і далі стояти на захисті, але вже на іншому фронті. Нещодавно він приєднався до команди Прилуцького районного відділу поліції, де працює помічником начальника з питань ветеранської політики.

Василь народився й виріс у багатодітній родині на Полтавщині. Після школи вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув спеціальність слюсаря-автомеханіка. Деякий час працював водієм на хлібозаводі, а у 2019 році, у двадцятирічному віці, підписав контракт із бригадою оперативного призначення Національної гвардії України в Гостомелі.

У 2020 році ніс службу на Світлодарській дузі в Донецькій області, пройшов навчання на водія-механіка БТР і продовжив службу у першому батальйоні оперативного призначення. З початком повномасштабного вторгнення його підрозділ дислокувався під Лисичанськом.

Під час одного з боїв у березні 2022 року Василь зазнав тяжкого поранення. «Коли наш БТР обстріляли, я отримав осколкові поранення обох ніг і плеча. Хлопці затягли мене в окоп, наклали турнікети, викликали евакуацію. Мене доправили до лікарні й одразу на операційний стіл», - згадує захисник.

Після операції Василь дізнався, що втратив ліву ногу, а права була серйозно пошкоджена - уламки досі залишаються в тілі. «Дуже важко було прийняти, що твоє життя вже не буде таким, як раніше. Але я зрозумів: майбутнє залежить від моєї волі та сили духу», - каже ветеран.

Після тривалої реабілітації та протезування він повернувся до активного життя. Підтримка родини, друзів і побратимів дала йому сили не здаватися.

За мужність і самовідданість Василя Крючкова нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «За захист Рубіжного».

Єдине, про що шкодує чоловік, що не встиг подякувати військовим, які врятували йому життя. «Я хотів знайти їх, потиснути руку, але, на жаль, не встиг. Їх уже немає серед живих, їх убили росіяни…» - говорить із сумом ветеран.

Сьогодні Василь Крючков знову у строю. У поліції він допомагає налагоджувати комунікацію між ветеранами та правоохоронцями, підтримує тих, хто повернувся з війни й шукає своє місце у мирному житті. «Я знайшов себе, бо знаю, що моя допомога потрібна хлопцям і дівчатам, які повернулися з війни. Ми, ветерани, незламні - не лише на полі бою, а й у тилу. Головне - не втрачати віру в себе й продовжувати робити добро», - підсумовує він.

Василь разом із дружиною виховує чотирирічну донечку Аріну, свою головну мотивацію й натхнення. Його історія - це приклад незламності, віри в себе та справжньої відваги. Він продовжує боротьбу в тилу, надихаючи інших своїм прикладом.

Відділ комунікації
поліції Чернігівської області