«Понад місяць удвох із побратимом тримали позицію»: подвиг поліцейського Дмитра Мікрюкова на Донеччині
Поранений, він зміг вибратися зі спаленої ворогом позиції і дивом вижити під мінометним обстрілом. Ця історія про мужнього і незламного харківського поліцейського Дмитра Мікрюкова на псевдо Міккі - бійця батальйону поліції особливого призначення (стрілецький). Про бойовий досвід, поранення та пережите боєць розповів особисто.
Свій шлях служіння українському народові Дмитро Мікрюков обрав ще юнаком - у 2014 році, коли вступив до Кадетського корпусу. До посади в бойовому підрозділі він працював оперуповноваженим у Департаменті стратегічних розслідувань ГУНП у Харківській області. З початком повномасштабного вторгнення активно допомагав населенню, зокрема брав участь в евакуаціях, доставці гуманітарної допомоги та займався розслідуванням воєнних злочинів. Пригадує, коли противник стояв на підступах Харкова, розумів, треба будь-що стояти за рідне місто.
«Основна задача була не пропустити ворога. Харків - це форпост України, тоді ми одразу взяли на себе удар», - розповідає герой.
Коли сформувався бойовий підрозділ поліції особливого призначення (стрілецький), Дмитро прийняв для себе важливе рішення - стати на захист держави і долучитися до його лав. Вже невдовзі Дмитро поїхав на своє перше бойове завдання, і це була Костянтинівка.
«Виходи і завдання були різні. Утім не так було важко фізично як морально», - ділиться боєць.
Він з гордістю розповідає про своїх побратимів, як разом тримали позиції і про жорстокі бої на Донецькому напрямку. Найбільше Міккі запам’ятався його крайній вихід. У березні цього року він удвох із побратимом на позивний Відьмак понад місяць тримали позицію поблизу села Петрівка на Донеччині.
«Постійні обстріли, удари артилерії, скиди дронів були щоденною реальністю. Попри це, ми продовжували виконувати завдання і тримати позицію. Нас підтримували побратими, за допомогою «Вампіра» скидали нам їжу, воду та боєприпаси», - розповідає боєць.
За п’ять днів ситуація ускладнилася. Ворог малими групами і на мотоциклах намагався будь-що пробратися у Петрівку. Одного дня ворог підійшов майже впритул до позиції, почав закидати гранатами і намагався її підпалити.
«Ми з Відьмаком дали відсіч противнику, у відповідь - нас атакували дрони агресора, які вщент розбили наше укриття. Внаслідок масованої атаки я отримав поранення і втратив зв’язок із товаришем… Попри біль, я зміг накласти собі турнікет й зупинити кровотечу», - розповідає Дмитро.
Міккі розумів, що залишатися на розбитій позиції небезпечно тому зібрав останні сили й наважився виходити. Пересуваючись до найближчої лісосмуги, ворог почав вести по ньому мінометний обстріл. Каже, сам дивується як вижив.
«Поранений, я подолав три кілометри, аби дістатися до суміжників. Це була 12-та бригада НГУ «Азов». Дуже вдячний цим хлопцям за злагоджену комунікацію. Вони надали кваліфіковану медичну допомогу і вже на наступний день ми спробували евакуюватися», - розповідає про пережите герой.
Вийти з позиції було непросто, всюди чатував ворог. З другої спроби їм таки вдалося дістатися до евакуаційного авто.
Міккі доправили до стабілізаційного пункту, де з’ясували, що у нього подвійний перелом ноги. Лікарі дивувалися, як він зміг подолати таку відстань у три кілометри. Минуло вже шість місяців як Дмитро відновлюється після складних операцій та проходить реабілітацію. Незважаючи на пережите, він зберігає оптимізм і рішучість.
«Хочу повернутися на службу в попередній підрозділ й розслідувати воєнні злочини. Військові рф мають відповісти за скоєні злочини проти нашої держави», - каже боєць.
Департамент комунікації
Національної поліції України
