«Поки в мені є потреба — я тут»: історія бойової медикині черкаського стрілецького батальйону поліції на псевдо Льоха
28-річна сержант поліції Олена Кацило — начальниця відділення домедичної допомоги батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) поліції Черкащини. До повномасштабної війни вона працювала медичною сестрою у складі бригади швидкої допомоги, де здобула перший досвід із порятунку життів.
«Моя служба в правоохоронних органах розпочалася у 2024 році з Об’єднаної штурмової бригади «Лють». Мене запросив колишній одногрупник із медичного коледжу. Сказав, що «Лють» має потребу в медиках, і я без вагань погодилася», — згадує Олена.
Після вступу до підрозділу Олена пройшла інтенсивну військову підготовку за кордоном. Базовий курс тривав шість тижнів у Великій Британії, де вона опановувала тактику окопних боїв та штурму будівель під керівництвом інструкторів із Литви. Згодом навчання продовжилося у Франції — там Олена проходила підготовку як асистент хірурга. Іноземні інструктори були вражені умовами, в яких доводиться працювати українським медикам.
З часом перед Оленою постало питання подальшої служби: їй запропонували перейти або до стрілецького батальйону, або до прикордонної служби. Вона обрала стрілецький батальйон поліції.
«Я знаю цих людей і довіряю їм», — пояснює своє рішення бойова медикиня.
Командир стрілецького батальйону поліції Олександр Черкавський підкреслює:
«У нас у бойових підрозділах багато жінок. Вони виконують ту саму роботу, що й чоловіки, а іноді — навіть більшу. І не лише як медики, а часто ще й як психологи».
Під час бойових дій поблизу Торецька, коли підрозділ потрапив під вогневий контакт, Олена однією з перших вирушила на допомогу пораненим, ризикуючи власним життям.
Попри війну, вона не полишає думок про медицину і після перемоги планує повернутися до цивільної професії.
«Я медик. І поки в мені є потреба — я тут», — говорить Олена Кацило.
Відділ комунікації поліції Черкаської області
