Під ударами дронів по замінованих дорогах: історія водія та штурмана стрілецького батальйону поліції Чернігівщини Титана і Мартіна

Поліцейські на псевдо Титан і Мартін – екіпаж, де довіра стала бронею не менш міцною, ніж сталь їхньої машини. Вони говорять спокійно, виважено і без зайвих слів. Але за цією стриманістю – бойові завдання на найгарячіших напрямках, евакуації поранених під обстрілами, дороги всіяні ворожими мінами та рішення, від яких залежить не лише власне життя, а й життя побратимів. 

 «Я водій бронетранспортера, мій позивний – Титан», – коротко представляється один.
«Мій позивний – Мартін. Я штурман», – додає другий боєць стрілецького батальйону поліції Чернігівщини.

Їхній шлях до передової був різним, але мотивація – спільною. Титан служить в органах внутрішніх справ із 2012 року. У стрілецький підрозділ він прийшов у 2024-му – слідом за побратимами, з якими вже проходив службу.

Мартін до цього працював у підрозділі реагування патрульної поліції. Рішення змінити напрям було свідомим і простим водночас: захищати країну і свою родину.

Перший спільний бойовий виїзд запам’ятався надовго. У цей населений пункт на Донеччині після активних бойових дій ще ніхто не наважувався їхати. Їхнім завданням було прокласти новий маршрут.

«До самого кінця доїхали, висадили піхоту – все пройшло добре», – згадує Титан.

Найскладніше почалося на зворотному шляху. Тією ж дорогою, де ще недавно вирували бої, екіпаж підірвався на міні. Удар був настільки потужним, що колесо бронеавтомобіля буквально розірвало. Але навіть це не зупинило їх. П’ятдесят кілометрів вони поверталися на пробитому колесі – лише б дістатися своїх.

І це був не єдиний випадок. Під час евакуації піхоти поблизу іншого населеного пункту машина знову підірвалася – цього разу відірвало переднє колесо. Транспорт зміг лише розвернутися і зупинився.

– Бувало, що доводилося кидати транспорт і всім разом вибиратися пішки. Мабуть, це один із найнебезпечніших моментів, адже ми були на відкритій місцевості, – згадує Мартін.

Під час одного з виїздів їх атакували ворожі дрони.

«Спочатку FPV-дрон влучив у задню частину машини, а потім ще один — уже в лобове», — згадує Титан.
Дві «пташки» за лічені секунди — і знову боротьба не лише за виконання завдання, а й за життя. Обидва бійці неодноразово отримували контузії. Але відновлювались і знову поверталися в стрій.

Попри все пережите, обидва говорять про головне без вагань: основа їхньої спільної служби – це довіра.

«Я знаю, що мій штурман чудово орієнтується в маршрутах. Я теж готуюся. Але першочергове – це довіра до свого напарника», - каже Титан.

Мартін відповідає просто: «Якщо я впевнений у водієві – поїду куди завгодно. Будь-яке бойове завдання виконаємо».

Їхня історія — це не лише про бойові виїзди, евакуації чи атаки дронів. Це про людей, які тримають дорогу навіть тоді, коли її майже не видно. Про тих, хто щодня робить вибір – їхати вперед, попри страх, втому і небезпеку. І про довіру, яка в умовах війни стає сильнішою за страх та випробування.

Відділ комунікації поліції Чернігівської області