«Перемога має ціну – життя найкращих»: запорізький поліцейський Олександр Ткач - про фронт і побратимів

Капітан поліції - ветеран війни та колишній спецпризначенець стрілецького батальйону. Він пройшов шлях від дільничного до командира мінометного взводу.

Із початком повномасштабного вторгнення Олександр Ткач обіймав посаду дільничного офіцера поліції. Рішення змінити кабінет на передову прийшло швидко - без довгих роздумів і вагань. Одразу написав рапорт. Пропозиція долучитися до спецпідрозділу надійшла від побратима, який вже служив у «Скіфі».

Попереду була інтенсивна підготовка: щоденні тренування, багатокілометрові забіги та стрільби. За два тижні - мінус 7 кілограмів і максимум практичних навичок від бійців, які вже пройшли фронт.

Із травня 2022 року Олександр почав виконувати бойові завдання. Спочатку - протидія диверсійно-розвідувальним групам, виїзди малими групами, точкові операції. Згодом - складніші місії і трансформація підрозділу у стрілецький батальйон.

Один із ключових етапів служби - формування мінометних розрахунків. У підрозділі були хлопці з досвідом, тож прийняли рішення розвивати цей напрям. Олександр став одним із перших командирів групи.

Працювали на Запорізькому напрямку. 82-міліметровий міномет із дальністю до 3 кілометрів змушував підходити максимально близько до ворога. Але саме це давало результат. Уже в перший місяць - точні влучання, зафіксовані в особових справах.

Одне з найпам’ятніших - пряме влучання у ворожий бліндаж під Копанями у 2023 році. Про втрати окупантів дізналися з перехоплень. Емоції, які згадує поліцейський, були на межі - але не через страх.

«У кризові моменти ти не думаєш про страх. Є завдання, і є побратими поруч. Вони прикриють. Страшно буває потім, коли повертаєшся і вже усвідомлюєш, що відбувалося», - згадує він.

По їхніх позиціях працювало все: міномети, танки, дрони, керовані авіабомби. Бували ситуації, коли доводилося не лише воювати, а й буквально виживати - наприклад, гасити пожежі на позиціях після підпалів пшеничних полів окупантами.

У 2024 році найінтенсивніші бої точилися в районах Малої Токмачки та Лугового. Підрозділ вже працював із 120-мм мінометом. Майже кожен постріл - влучний.

Під час одного з масованих штурмів ворога вдалося зупинити наступ лише одним мінометом, застосовуючи боєприпаси з повітряним підривом. Це дало значний ефект і стало переломним моментом бою.

«Після цього навіть піхота, яка була на позиціях, отримала додаткову впевненість. Люди працювали далі, не зважаючи ні на дрони, ні на обстріли», - говорить Олександр.

Та війна - це не лише про успіхи, а й про втрати.

Поліцейський згадує поранених побратимів і тих, кого врятувати не вдалося. Під час одного з ударів FPV-дроном під час ротації загинули Іван Асламов та Сергій Шипунов. Важкі поранення отримали інші бійці, але навіть у тих умовах вдалося організувати евакуацію і врятувати життя.

«Це ті моменти, які залишаються з тобою назавжди», - зазначає він.

Сам правоохоронець, на щастя, серйозних поранень не отримав - лише акубаротравми. Але визнає: працювали на межі фізичних можливостей. Узимку 2023–2024 років через бездоріжжя до позицій неможливо було дістатися технікою. Доводилося проходити по 5 кілометрів пішки з боєкомплектом, паливом і мінами.

Попри це, ключовою опорою залишалося побратимство.

«Коли ти знаєш, що тебе не залишать, що витягнуть - страх відходить на другий план. Довіра до побратимів - це 100% виживання», - переконаний чоловік.

Навіть на передовій, каже Олександр, поліцейські залишаються поліцейськими. Це - інша оптика сприйняття війни.

«Ми навчені захищати людей. І навіть там складно звикнути, що доводиться застосовувати зброю проти людини. Але коли це ворог, який прийшов убивати, - вибору немає».

Війна змінила його цінності. Сьогодні він чітко розуміє: найважливіше - це життя. Побратимів, родини, дітей.

Своєму сину він пояснив просто: «Не бійся вибухів. Тебе захищають мої 22 найкращі хлопці».

Зараз Олександр Ткач повернувся до служби в Запоріжжі та обіймає посаду старшого інспектора відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в області.

Його історія - це не лише про війну. Це про вибір, відповідальність і здатність залишатися людиною навіть там, де це найскладніше. І про просту, але чесну істину: перемога має ціну. І найвища з них - це час і життя найкращих.

Відділ комунікації поліції Запорізької області