Пам’яті старшого сержанта поліції Максима Джуяна – поліцейського Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють»
13 грудня 2024 року під час ворожого обстрілу обірвалося життя поліцейського штурмового полку «Сафарі» батальйону Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» Максима Джуяна за позивним Рен. Поліцейський виконував бойове завдання в місті Торецьк на Донеччині. Йому назавжди 23 роки.
«Я свідомий українець» — ці слова були життєвим кредо Максима. Він народився та виріс у Полтаві. Закінчив 11 класів Полтавської загальноосвітньої школи №5, поглиблено вивчав китайську мову, професійно займався плаванням і став кандидатом у майстри спорту. Після третього курсу Полтавського юридичного інституту імені Ярослава Мудрого Максим взяв академічну відпустку, адже твердо вирішив: коли країні потрібні захисники, він має бути серед них.
«Моя юридична освіта не знадобиться, якщо сюди прийдуть орки. І якщо не я, то хто…» — говорив Максим Джуян.
У 22 роки Максим активно тренувався, займався бігом, проходив відбори до різних силових підрозділів. У лютому 2023 року вступив до штурмової бригади «Лють». Після проходження курсів підготовки вирушив на свій перший напрямок — Бахмут.
Мама Олена Джуян згадує: «У відпустку він прийшов іншою людиною. Це був вже дорослий чоловік, який багато чого бачив та пережив. Далі мав їхати в Часів Яр. Він горів бажанням їхати до своєї команди, до своїх побратимів. Максим говорив, що вони там справжні, справедливі, відкриті. Не любив довгих прощань, просто «пока», немов це не надовго».
Максим Джуян пройшов найважчі ділянки фронту: Бахмут, Часів Яр, штурмові дії під час звільнення Кліщіївки та бої в Торецьку, де й поклав життя за Україну – за тиждень до свого 24-річчя.
За мужність, проявлену під час боїв за Бахмут, він нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та заохочувальною відзнакою «Вогнепальна зброя».
За словами побратимів, Максим був гідним сином України та своєї матері, відповідально ставився до виконання бойових завдань. Він ніколи не відступав назад. До останнього вірив в перемогу України.
Після тяжкої втрати маму Максима підтримували рідні, також їй допомогла системна робота з психологом. Окрема вдячність команді поліцейських психологів, зокрема – Олені Демяник.
Олена Джуян відзначає: «Під час зустрічей пам’яті та нагороджень поруч завжди були психологи — їхня підтримка, теплі слова, поради й обійми створювали відчуття великої родини. Керівництво поліції області, зокрема начальник ГУНП Євген Рогачов та його помічник Вячеслав Ясько, постійно підкреслюють: якщо потрібна допомога — вони поруч. І це неймовірно важливо — знати, що тебе не залишили сам на сам із болем».
Максим Джуян похований на Алеї Героїв на Затуринському Кладовищі біля Полтави. У нього залишилася любляча родина - мама, бабуся, старший брат із дружиною та маленька племінниця.
Посмертно Максим Джуян удостоєний низки державних та відомчих нагород. Зокрема, у квітні 2025 року Максима відзначено Відзнакою Президента України «За оборону України» (посмертно), а в липні наказом Департаменту поліції особливого призначення «Лють» йому присвоєно спеціальне звання старшого сержанта поліції (посмертно). У вересні Максима Джуяна удостоєно відзнакою Полтавської міської ради «Захисник України — Герой міста Полтава» (посмертно). Також розпорядженням Голови Полтавської обласної ради бійця нагороджено Нагрудним знаком Полтавської обласної ради «За вірність народу України» І ступеня (посмертно). Крім цього, Указом Президента України воїну присвоєно орден «За мужність» ІІІ ступеня та почесний нагрудний знак «Комбатантський хрест». Усі нагороди за сина отримувала його мати – Олена Джуян.
Вічна пам'ять Максиму Джуяну!
Вічна шана всім Героям, які віддали життя за Україну.
Наш обов’язок пам’ятати та бути гідними їхнього подвигу.
Відділ комунікації поліції
в Полтавській області
