Пам’яті поліцейського Одещини Сергія Магла, який загинув на Донеччині, захищаючи Україну
Сергій воював у складі стрілецького батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області. 11 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині він зазнав смертельного поранення внаслідок артилерійського обстрілу з боку ворога. Поліцейському було лише 35 років.
Без батька залишилися троє маленьких синів, найменшого з яких він тримав на руках лише кілька разів — коли той щойно з’явився на світ.
Сергій Магла народився в Литві 9 січня 1990 року, а виріс в Україні — у селищі Тарутине (нині Бессарабське) Болградського району Одеської області. З 2010 року працював у правоохоронних органах на Болградщині, зокрема інспектором сектору реагування патрульної поліції та дільничним офіцером поліції. Його знали й поважали, адже він був чуйним до людей.
Багато років Сергій дбав про правопорядок у своєму краї, розкривав правопорушення, допомагав місцевим жителям вирішувати питання безпеки. Він не просто виконував службові обов’язки — жив своєю роботою, був частиною громади, якій служив.
Його керівники та колеги згадують: він працював як справжній офіцер — був принциповим, відповідальним і професійним. Його бачили майбутнім керівником. Він не шукав легких шляхів, завжди брався за складні завдання. Його поважали за чесність, самовідданість і вміння приймати рішення в критичних ситуаціях.
У червні 2024 року Сергій вступив до стрілецького батальйону поліції особливого призначення. Це було свідоме рішення — піти на передову, щоб захищати мирне життя всієї України. Він пройшов підготовку, швидко адаптувався до нових умов і став опорою для побратимів. Службу ніс на Донеччині, де виконував бойові завдання. Це була важка, виснажлива робота, яку Сергій виконував гідно.
«Він узяв на себе велику відповідальність. Це дуже складний, але принциповий вибір. І він від нього не відмовився», — кажуть колеги. Вони згадують, що Сергій завжди був зібраним і водночас веселим, ніколи нікого не залишав без підтримки. Його поважали за здатність підставити плече у складні моменти.
Побратими згадують: «Сергій був другом і братом. Завжди міг підтримати, знайти правильні слова, іноді просто посмішкою підняти настрій».
Він загинув 11 серпня 2025 року на Донеччині під час виконання бойового завдання, потрапивши під артилерійський обстріл противника.
Сергій Магла жив своє життя для інших — так, щоб кожен почувався в безпеці, щоб залишити по собі моральний орієнтир.
«Ми пишаємося, що мали честь служити з ним», — кажуть побратими.
Таким самим він був і поза службою. У ньому поєднувалися сила й доброта. Він умів бути суворим і турботливим.
«Після смерті батька він став для мене опорою. Я безмежно любила його і пишалася ним. Багато людей підходили до мене й казали про нього тільки хороше», — не стримуючи сліз, згадує пані Любов про сина.
У стосунках із дружиною та трьома синами Сергій проявляв любов і турботу. Він був уважним чоловіком, який завжди знаходив час для родини навіть у найнапруженіші періоди служби. За кожної нагоди телефонував і цікавився, як рідні.
«Такого чоловіка й батька, як Сергій, годі було шукати. Він був найкращим», — з теплотою згадує кохана Кристина.
Старший син Максим має правильний орієнтир, який йому встиг показати батько: «Я завжди хотів бути з татом. Ми їздили разом по дрова, на ставок, на море. Він учив мене плавати, ремонтувати машини. Я дуже пишався ним. Він був дільничним. Якось водив мене до райвідділу — мені дуже сподобалося. Він найкращий тато. Навчив мене бути чоловіком».
Друзі пам’ятають Сергія веселим і товариським — таким, що завжди допоможе. Він умів дружити по-справжньому, завжди був поруч, коли це було потрібно.
Сергій Магла назавжди залишиться в серцях колег, які рівнялися на нього і продовжують спільну справу. Він житиме у своїх синах, для яких буде прикладом, і в пам’яті кожного, хто його знав.
Честь і шана. Назавжди в поліцейському строю.
Відділ комунікації поліції Одещини
