Пам’яті поліцейського Одещини Сергія Кузьмінова, який загинув, захищаючи Україну від ворога на Миколаївському напрямку
Сергій отримав смертельні поранення під час несення служби в селі Березнегувате в серпні 2022 року внаслідок ворожого обстрілу ракетними системами залпового вогню. Мужнє серце правоохоронця перестало битися на 49-му році життя. З рідних у нього залишився лише брат, який боронить країну у складі Національної гвардії України.
Сергій Кузьмінов із 2014 року стояв на захисті України – спочатку в лавах Державної прикордонної служби, згодом у підрозділі особливого призначення поліції Одещини «Шторм», а у 2022-му – у зведеному батальйоні Національної поліції «Цунамі».
Його життя – це приклад глибокої відданості службі, вірності українському народові та безмежної любові до Батьківщини. Він ніколи не шукав легких шляхів і не уникав небезпеки, обираючи найскладніші напрямки, коли люди та країна потребували захисту. Сергій був із тих, хто щодня доводив: патріотизм – це не гасло, а конкретні справи, відповідальність і жертовність.
Сергій Кузьмінов народився 1 червня 1974 року в місті Харків у сім’ї військовослужбовця. Тато загинув, коли йому було всього вісім років. Після того він з мамою та старшим братом переїхали до Одеси. Там хлопець закінчив школу, верстатобудівний технікум та інститут Сухопутних військ.
Обравши шлях батька, він склав присягу на вірність державі та українському народові. Багато років прослужив у лавах Збройних Сил України, дослужився до капітана в службі ракетно-артилерійського озброєння.
У 2014 році, з початком війни росії проти України, будучи вже на заслуженому відпочинку за вислугою років, повернувся до лав прикордонників. А у 2019-му на запрошення командира батальйону патрульної поліції особливого призначення «Шторм» ГУНП в Одеській області Анатолія Будзара, з якими дружив ще з армійських років, приєднався до його спецпідрозділу.
«Із Сергієм ми познайомилися у 1998 році, коли служили в 6-й окремій аеромобільній бригаді (тепер вона 80-та окрема десантно-штурмова бригада Десантно-штурмових військ Збройних Сил України). Він був помічником начальника служби озброєння. Коли формувався український контингент у Косово, поїхав туди начальником служби озброєння. У 2009-му ми разом пішли на пенсію, але у 2014-му повернулися до служби. Я – у «Шторм», він – до прикордонників. За кілька років я зап
ропонував йому перейти до нас», - згадує Анатолій Будзар, колишній комбат «Шторм».
Олена Козаченко, колишній співробітник кадрового забезпечення «Шторм», розповідає, що прийшовши до батальйону, Сергій дуже прагнув відновити офіцерське звання. Його мрія здійснилася у квітні 2022-го року, чим він неабияк пишався. Любив порядок і дисципліну. Був скромним, чуйним, сором’язливим, завжди дбав про добрий настрій колег. Мав небагато друзів, але залишався вірним, надійним та щирим.
У складі підрозділу «Шторм» він неодноразово відряджався до зони проведення Операції об’єднаних сил. Успішно керував дронами та виявляв позиції ворога, проводив заняття з особовим складом із підготовки мінометів і ведення стрільб із них. Відповідав за забезпечення стійкого, надійного зв’язку з вищими штабами та керівництвом, а також між підрозділами батальйону.
У 2022 році, коли гостро постала необхідність боронити Україну від загарбників, вступив до зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі», щоб захищати країну від російських окупантів.
«Нарешті я на своєму місці», – писав мені Сергій з передової. Я просила його берегти себе. Він завжди кидався в бій, готовий був всім допомогти, нікому ніколи не відмовляв. Доброю людиною залишився в моїй пам’яті», - говорить Сніжана Баєва, подруга Сергія з Болградського районного відділу поліції.
Сергій Кузьмінов загинув, мужньо боронячи Україну. Ворожа ракета потрапила в об’єкт, де перебував поліцейський.
«Боляче від цього усвідомлення. Але всі спогади про Сергія викликають усмішку. Він був мужній і водночас такий вразливий. Пам’ятаю, як розбивала в батальйоні клумбу – Сергій допомагав, носив воду. А коли я була у відпустці чи відрядженні, поливав квіти, надсилав фото. Без цукерок не проходило жодне моє чергування, а я пригощала його домашніми бессарабськими стравами. Він жив заради інших. Мріяв про будинок і сім’ю», - згадує колега зі «Шторму» та кохана Наталія Кара.
Вдома прощалась із поліцейським уся громада. Сергій Кузьмінов увійде в історію поліції Одещини і назавжди залишиться в нашій пам’яті. Він є прикладом для всіх.
Вічна пам’ять. Назавжди в поліцейському строю.
Відділ комунікації
поліції Одеської області
