Незламність, як життєвий принцип: ветеран війни з Ніжина Сергій Горбатенко після важкого поранення на фронті продовжив службу в поліції
Сергій Горбатенко — ветеран 30-го окремого механізованого батальйону ЗСУ, який у серпні 2023 року зазнав важкого поранення та втратив нижню кінцівку. Герой знайшов у собі сили продовжити службу і нині працює у секторі логістики Ніжинського районного управління поліції.
Сергій народився й виріс у селі Петрівка (нині Корюківського району). З дитинства був опорою для батьків і сестер, завжди відчував відповідальність за родину. Закінчив професійно-технічне училище та здобув спеціальність зварювальника. Після строкової служби в Збройних силах України проходив трирічну контрактну службу, потім працював у Києві на будівництві. Перед повномасштабним російським вторгненням він мав їхати на роботу до Польщі — усі документи вже були готові. Однак Сергій не міг не залишатися осторонь і у березні 2022 року Сергій добровольцем долучився до лав Збройних сил України. Незабаром опинився на передовій, захищав країну на Запорізькому напрямку.
Переломним став серпень 2023 року.
– Я отримав поранення 20 серпня – під час евакуації поранених побратимів із позиції. Саме тоді, коли намагався підійти до них, пролунав вибух — я впав і побачив, що нога дуже пошкоджена. Сам наклав турнікет на ногу вище коліна, через шок спершу болю не відчував взагалі. Біль прийшла через кілька хвилин. Після того мене вже винесли з позиції побратими, — розповідає Сергій.
Пораненого воїна доправили до лікарні. За кілька днів перед медиками постало питання: рятувати ногу чи життя Сергія, адже почалися ускладнення зі здоров’ям. Після ампутації Сергій переніс складні операції у Львові, а згодом проходив реабілітацію та протезування в Чернівцях. Саме ці етапи стали ключовими на шляху до повернення до активного життя. А підтримка близьких стала опорою, яка допомогла пройти найважчі випробування.
– Найбільше хвилювався не за себе, а за те, як сприйме моє поранення мама — вона до останнього навіть не знала, що я на фронті. Рідні дуже переживали, плакали, але трималися. У їхніх очах я бачив біль, але вони говорили мені: “Головне, що живий!” — і це дало мені сили не зламатися, – ділиться ветеран.
Після реабілітації Сергію запропонували роботу в поліції. Нині він працює інспектором із логістики у Ніжинському районному управлінні поліції.
Його історія — це більше, ніж особистий шлях. Це приклад для інших: навіть після найтяжчих випробувань можна знайти в собі сили жити далі і служити країні.
– Я не можу сидіти склавши руки. Якщо я можу працювати — значить, інші теж зможуть. Ми, ветерани, повинні триматися разом. Кожен на своєму місці. Саме так ми переможемо, — переконаний ветеран.
Служба Сергія триває. Сьогодні вона — не на передовій, але не менш важлива. Він підтримує тих, хто повернувся з війни, і доводить власним прикладом: навіть після болю і втрат життя продовжується. І в ньому завжди є місце для сили, досягнень та нових перемог.
Відділ комунікації
поліції Чернігівської області
