Наші герої: поліцейські Чернігівського управління стратегічних розслідувань вивезли «дорогою життя» понад 1500 місцевих мешканців
Чернігів утримував оборону північних рубежів майже 40 днів – щодня авіабомби та артилерійські снаряди вбивали мирних мешканців та руйнували житлові квартали. Людей потрібно було евакуйовувати в умовах майже повного оточення. Працівники управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області допомагали містянам вибратися з пекла війни усіма можливими шляхами: через ліси, поля і, навіть, річкою. Що відбувалося у містах, як проходила евакуація та про талісмани поліцейських розповідаємо детально у матеріалі «дорога життя».
24 лютого о 5-й ранку особовий склад управління стратегічних розслідувань підняли по тривозі. Російська авіація бомбила міста та вбивала мирних мешканців.
«Ти бачиш простих людей, які просто в жаху, і коли ти їдеш містом і бачиш, як йде дитя, чуєш свист міни… Уявіть, як почувається людина, коли розуміє, що відбудеться за секунду», - згадує начальник управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Руслан Хомічук.
3 березня російська авіація вдарила по спальному району Чернігова, тоді загинуло 47 осіб, а сотні родин втратили своє житло.
«Тактика росіян була зрозуміла – все рівняти із землею. А рівняємо із землею – це, в першу чергу, розбомбити інфраструктурні об’єкти, розбомбити цивільні помешкання громадян, щоб почалася в місті паніка. Було розуміння, що місто знаходиться в оточенні, - розповідає Руслан Хомічук, - тому іншого виходу не було, як находити якісь шляхи, як цих людей вивозити».
З початку вивозили вантажівкою – іншого транспорту не було. Завозили в населенні пункти продукти, а звідти забирали людей. Застилали на підлогу картон. Вже потім облаштували фуру кріслами з актового залу, аби людям було комфортніше їхати.
Після того, як зруйнували автомобільний міст, переправляли людей через річку човном, адже іншої дороги просто не було. Поліцейські робили один рейс, а потім і цей шлях починав обстрілювати ворог.
«Коли вели двох маленьких дівчаток, почався обстріл. Всі вже розуміли, що, коли починався свист, необхідно було негайно лягати на землю і тікати у ліс», - згадує заступник начальника УСР Назар Парацій.
«Переважно по лісу не стріляли, стріляли точково по берегу. На човні навіть було написано «ДІТИ» і було видно, що в човен саджають дітей, ніяких не військових, нічого», - розповідає Назар.
Упродовж березня «дорогою життя», попри обстріли, поліцейські допомогли евакуювати 1500 мешканців. Для них люди в українській формі були своєрідними оберегами. Вони не ставили багато питань, просто вірили, що поліцейські обов’язково допоможуть і зроблять усе можливе, аби кожен був у безпеці. Але і в наших співробітників є свої талісмани. Наприклад, дитяча соска-пустушка та іграшка. Співробітник підрозділу отримав їх від своєї дворічної донечки й це – найцінніші для нього речі. Улюблені дитячі іграшки завжди з ним, оберігають його, надаючи сил і віри.
Сьогодні працівники підрозділу у повному складі продовжують нести службу, оберігають спокій громадян, захищають правопорядок і впевнені: Україна непереможна.
Департамент стратегічних розслідувань
Національної поліції України