Найвища мотивація запорізьких поліцейських – відбити окуповані території та повернутися додому: спецпризначенець Араб про службу в добровольчому та стрілецькому батальйонах
Події, що сколихнули державу навесні 2014-го, породили один з феноменів українського суспільства – добровольчий рух. Саме воїни доброї волі посилили Українське військо та дали гідну відсіч ворогу на сході країни. Одним з добровольців, який долучився до новоствореного батальйону поліції «Київ-1» був запоріжець Вячеслав Лощенко, нині – командир одного з бойових розрахунків стрілецького батальйону запорізької поліції на псевдо Араб.
До лав добробату Вячеслав став у квітні 2014 року. «Ми з хлопцями вкотре зібралися обговорити події в державі та Криму безпосередньо. Дізналися, що 1 квітня має створюватися підрозділ, який захищатиме нашу країну від «зелених чоловічків», які на той час вже були в Криму. 2 квітня було прийнято рішення, і всі, хто зі мною тоді був, 14 квітня вже були в наказі. Так був створений батальйон «Київ-1». До його складу увійшли люди з абсолютно різних соціальних сфер».
Спочатку новостворений батальйон почали залучати до заходів з охорони громадського порядку в Одесі та середмісті Києва. А вже з 1 липня 2014 року основна частина добробату вирушила в Донецьку область для участі в Антитерористичній операції.
«Серйозні події почалися влітку, коли ми пішли в наступ на Слов'янськ, Миколаївську ТЕС. Все, що було до цього, – в основному тренування, бойове злагодження підрозділу, робота з автоматичною зброєю на так званих зачистках. До того, з чим довелося стикнутися в реальності, ніхто не був готовий. Те, чому вчили, – то було одне, на практиці – зовсім інше».
Швидко стало зрозумілим, що ворог веде гібридну війну, вдається до тактики подвійних дій – бойових та інформаційного впливу. Те, що з суспільною свідомістю місцевого населення добре «попрацювали» стало зрозумілим одразу після спілкування з людьми – дехто чекав на «бандерівців у автобусах» і вірив у «распятого мальчіка»…
«Ми з хлопцями все це розуміли. І коли заходили у звільнені міста, багато розмовляли з людьми. Розповідали, як воно є насправді…», - згадує поліцейський.
Перше бойове зіткнення спецпризначенців батальйону з терористами відбулося в Миколаївці. Саме тут добровольці наскочили на ворожу засідку, однак швидко зорієнтувалися, дали бій та вийшли без втрат. Допомогли свої десантники, які вчасно підскочили.
Потім з’ясувалося, що то була засідка і на українських бійців чекали… На щастя, у бойових діях на сході країни ніхто з побратимів спецпризначенця не загинув.
Над запитанням, чи було страшно, коротко замислюється і зізнається щиро: «Ну, чесно кажучи, більше страшно, щоб з твоїм побратимом щось не трапилось. Лякала можливість втратити того, хто з тобою поруч, хто захищає твоє плече».
Сьогодні формат війни значно змінився порівняно з 2014 роком і продовжує далі зазнавати змін. Єдино незмінною, на думку Вячеслава, залишається необхідність вишколу, підготовки бійців, бо від цього передусім залежить їхнє життя.
Наразі Араб командує підрозділом батальйону поліції особливого призначення (стрілецький), що боронить країну на запорізькому напрямку. За будь-якої нагоди він намагається ділитися з особовим складом власним бойовим досвідом. Говорить, що нині настільки запеклі бої, що будь-яка навичка може стати рятівною – чи то знання тактики ведення бою, чи вміння надати домедичну допомогу собі та побратиму. Ворог не шкодує своїх солдатів і кидає їх на криваві штурми без жалю, ми ж намагаємося вберегти кожного свого воїна.
«Запорізькі поліцейські максимально замотивовані, бо для них це не просто звільнення окупованих ворогом територій, а можливість повернутися додому», - розповідає спецпризначенець.
Від початку повномасштабного вторгнення спецпідрозділи запорізької поліції активно виконували бойові завдання на лінії бойового зіткнення, швидко опанували навички поводження з новими для них видами зброї – мінометами, джавелінами, дронами. Збагачували бойовий досвід.
Минулого року бійці батальйону поліції особливого призначення увійшли до складу стрілецького батальйону. Пліч-о-пліч з ними стали і поліцейські з інших служб – колишні слідчі, оперативники, дільничні офіцери. Сьогодні вони воюють у складі Сил оборони як мінометники, артилеристи, пілоти БпЛА, розвідники.
Араб сміється і заявляє гордо: «Поліція не просто воює, поліція окупантам нормально по вухах дає».
А у відповідь на запитання про те, якою буде його реакція і чи святкуватиме перемогу, поліцейський довго збирається з думками й нарешті видає з болем, що навряд чи хтось святкуватиме. Тому що ціна зависока – надто багато втрат серед друзів та побратимів.
Дуже хоче колись поїхати країною разом із родиною, щоб відволіктися та відновитися. Він відверто зізнається: «Зрозуміло, що не попустить. Для цього ж, мабуть, не дні, місяці, а роки потрібні».
Відділ комунікації поліції Запорізької області
