«На війні важливий набутий досвід та майстерність», - боєць штурмового полку «Луганськ» бригади Нацполіції «Лють» на псевдо Історик

За час існування бригади Нацполіції «Лють», куди боєць прийшов з сумської поліції, ми спілкуємось з Істориком вже вдруге. Під час минулого інтерв’ю захисник був старшим розрахунку ПТРК і нищив ворожу техніку та піхоту в посадках на околицях Курдюмівки. Нині – командир взводу у роті вогневої підтримки, де хлопці нищать окупантів з СПГ-9 та прикривають наший бійців від ворожих дронів на Торецькому напрямку.

Свій шлях у полку Історик почав з моменту створення бригади. За майже 2 роки бойового досвіду, каже боєць, війна дуже змінилася. Переважно - через постійно збільшення кількості дронів, які можуть виявити ціль та навести вогонь артилерії, а можуть вдарити самостійно.

«Головне, що змінилося – підрозділ отримав бойовий досвід. На жаль, із втратами та пораненими... Зараз цей досвід рятує життя наших бійців», - розповідає поліцейський, - Кількість дронів з обох сторін збільшується кожен місяць – важливість роботи РЕБів, відповідно, зростає».

Зараз спецпризначенець командує взводом, який поділяється на дві частини. Є розрахунки, які винищують ворога з гранатомета і працюють, як підтримка штурмовиків.

«На Торецьку ворожої техніки зараз немає - хлопці працюють по тих позиціях, які зайняв ворог. Навіть якось вдалося відпрацювати по мотоциклісту. В цьому є певна доля везіння, але самого везіння без набутої майстерності та досвіду не вистачить. Нам дали команду, що він їде дорогою, хлопцям потрібно було швидко вирахувати, в який момент він буде на потрібному місці: там же і мотоцикліст швидко рухається, і наш боєприпас має певний час на підліт до цілі. Влучили з чотирьох з лишнім кілометрів. Є на рахунку і знищені кулеметні точки», - розповідає про досягнення своїх бійців Історик.

Друга ж частина взводу - поліцейські, які працюють із комплексами РЕБ і прикривають ротацію особового складу та точки евакуації. Головне тут – скоординовані дії різних організмів нашої бригади. Полки «Луганськ», «Цунамі» та «Сафарі» – усі працюють за командою чергового по бригаді, щоб робота була безперервна.

«Ми розуміємо, що кожен знищений FPV-дрон - це збережене життя. Я для себе веду підрахунок роботи мого взводу. Рекорд за одну зміну - розрахунок посадив 11 дронів».

Ворог змінює тактику, каже Історик, окупанти більше не використовують «м’ясні» штурми - відправляють малі групи. Утім ставлення до особового складу залишається класичним для росії. Під Калинівкою ворог відправив на штурм наших позицій два МТ-ЛБ з десантом. Один транспорт знищили побратими із ЗСУ, другий – наші бійці.

«Ворожа піхота розбіглася по околиці і їх довелося зачищати нашим штурмовикам. Було навіть таке, що окупант йшов на штурм без бронежилета, в радянській касці і 4 магазина до автомата. Нам здається, що москалі, як таргани – побачив одного і вдарив туди – вбило, а в цей час прибігли ще двоє. Забігли в якийсь підвал – сидять. До них біжать ще троє – двох вбили, один добіг. Отак вони накопичуються намагаються просочуватися крізь нашу лінію оборони. Ця тактика рідко приносить їм успіх, але нас вражає, як вони бездумно і безжально посилають своїх бійців на смерть. Так, у них людський ресурс набагато більший ніж у нас, але вони усі йдуть просто на смерть. Це одноразові бійці».

Між бойовими виходами Історик багато читає – навіть на Донбасі зібрав чималу бібліотеку на півтори сотні книжок.

«Дочитав – відправив додому, купив нову – допомагає відпочити. Але найбільше зараз хочеться повернутися додому і побути з родиною. Побачити сина, доньку, у мене за цей рік ще й онучка народилася. Це мене й мотивує – після війни в усіх містах України буде тихо та спокійно, і я зможу почитати для онуки книжку».