«На війні ти приймаєш рішення тут і зараз, іноді хвилина чи навіть секунда - вирішує все», - бойовий медик Дмитро Ганєв
Вправний, послідовний у своїх рішеннях і понад усе - відповідальний. Так професійно на лінії вогню уже другий рік працює бойовий медик, боєць поліції особливого призначення (стрілецький) в Миколаївській області на псевдо Декстер.
Дмитро каже, його робота - це щоденна відповідь на виклики війни. Для нього кожна мить вирішальна у боротьбі за життя бійців. Він як ніхто знає, іноді хвилина, а подекуди й секунд – вирішують все.
«На війні немає часу на вагання. Швидкість, холодний розум та відповідальність - моя головна зброя у боротьбі за життя кожного бійця», - каже Декстер.
Кількість врятованих ним життів - це десятки історій, які навряд чи помістилися б в одній книзі. За кожною з них - напружена праця та чіткий алгоритм дій.
«Я обрав цю професію і цей шлях, бо вважаю, що рятувати життя - це найблагородніше завдання», - ділиться боєць.
Після строкової служби, Дмитро працював у правоохоронних органах, а зі створенням патрульної поліції у Миколаєві приєднався до її лав. У квітні 2022 року перевівся до тренінгового центру ГУНП в Миколаївській області, де працював інструктором із особистої безпеки. За два роки Декстер прийняв для себе важливе рішення - стати на захист країни, тож долучився до бійців стрілецького батальйону поліції.
«З самого початку моєю основною функцією у підрозділі було навчання й підготовка особового складу батальйону до виконання бойових завдань на сході країни та за призначенням. Я, як медик підрозділу, проводив заняття з такмеду, навчав бійців основам і алгоритмам надання допомоги в бойових умовах», - розповідає поліцейський.
Декстер переконаний, медиком бойового підрозділу без відповідних знань не може стати будь-хто. Сам він тактичною медициною почав займатися ще у 2022 році. Навчався не лише в Україні, а й за кордоном. Пройшов курси і отримав дозвіл на переливання крові та здобув чимало інших необхідних навичок, які важливі у роботі бойового медика.
«У 2024 році мене направили на навчання за рівнем CMC в Польщу. Це найвищий рівень підготовки тактичної медицини для бойових медиків. Після закінчення повернувся в підрозділ, з яким ми виїхали до зони бойових дій на Донеччину», - розповідає Дмитро.
Тоді разом із колегою Іваном з позивним Наві вони забезпечували медичний супровід, працювали на пунктах збору поранених, у кейсеваках та медеваках.
«Мені неодноразово доводилося надавати медичну допомогу і рятувати життя. Всі випадки - страшні, бо кожне поранення - це чиєсь здоров’я і життя. Були ситуації, з якими впоратися було простіше, а були й складніші. Я працював із вкрай тяжкими і нестабільними пацієнтами», - ділиться Декстер.
Майже чотири місяці Дмитро працював у складі екіпажу медичної евакуації бригади «Лють», транспортуючи важкопоранених від кейсеваку до госпіталів. У його практиці - тяжкі мінно вибухові травми, ампутації, масивні кровотечі.
«Ми виконували завдання як повноцінна реанімація. У нас було відповідне обладнання, необхідне для порятунку життя. Ситуації, з якими мені доводилося зустрічатися, майже всі були критичні. Були випадки, коли в одному автомобілі одночасно троє важких поранених, які втрачали кров, і часу на рішення практично не було. Потрібно було діти тут і зараз», - згадує бойовий медик.
Декстер каже, що найбільша складність у роботі бойового медика - це відповідальність, яку ти береш на себе одразу. Страху, як такого в момент виконання роботи немає, лише з часом приходить усвідомлення, що могло б статися, якщо вчасно не надати допомогу.
«Війна навчила мене швидко приймати рішення. Іноді людям здається , що у них є багато часу. На війні його немає. Ти повинен приймати рішення тут і зараз. Тому для мене секунда - це не одиниця часу, а шанс на порятунок чийогось життя», - говорить бойовий медик.
А ще Дмитро розповідає, що у його підрозділі немає окремого «я» - є тільки колективне «ми». Тут люди зі сталевим характером, які підтримують один одного у найважчі моменти.
Він пригадав найскладніший у його роботі випадок, який стався на пункті збору поранених у полі поблизу позицій. На цьому умовному окопному стабілізаційному пункті Декстер перебував разом із медиком-колегою зі стрілецького Тарасом. Тоді їм доставили пораненого бійця бригади «Азов» із важкими мінно-вибуховими пораненнями після влучання РПГ у спостережний пункт. Снаряд вбив побратима азовця, а самого тяжко поранив. Дмитро каже, хлопець дві доби пролежав на позиції з турнікетом на руці.
«Ми не могли його евакуювати через ворожі дрони, які просто висіли над нашим бліндажем. Пересуватися по відкритій місцевості було ризиковано. Ворожий підрозділ «Рубікон», не давав нам по декілька днів навіть висунути голову на поверхню», - ділиться пережитим бойовий медик.
У той момент, коли нам принесли бійця, він вже входив у стан геморагічного шоку та втратив чимало крові.
«Ми розуміли, у нього нема часу чекати. Тож в окопі, фактично в польових умовах, я провів йому переливання компонентів крові, яку нам на позицію доставили побратими за допомогою дрона. Це був найстрашніший і найважчий мій випадок. Ми фактично виконали роботу лікарів просто в окопі. Умови були жахливі, але ми змогли зробити свою роботу», - каже Декстер.
На щастя, бійця вдалося стабілізувати і доставити ще на один пункт збору поранених. Там його стан нормалізували лікарі й це дозволило довести його стабільним до госпіталю.
Із таких напружених і критичних випадків складається щоденна робота бойового медика. Але це Дмитра не зупиняє, а навпаки додає рішучості та впевненості.
Під час виконання завдання з евакуації пораненого бійця у Дружківці, що на Донеччині, Дмитро отримав складну травму ноги. Наразі він проходить реабілітацію.
Після лікування Дмитро готовий виконувати завдання в тому обсязі, в якому дозволить стан здоров’я. Він переконаний, що кожен свідомий українець не може залишатися осторонь. І хоча війна змінює людей, він знає — його місце поруч із побратимами.
«Моя мета — робити те, що я добре вмію — рятувати життя. А після перемоги передавати знання та досвід іншим», — зазначив боєць.
Департамент комунікації Національної поліції України
