«На війні не важливі статус і ранги, тут – лише свої та вороги» – історія ветерана столичної поліції із позивним Ворон, який пройшов передову та повернувся до служби

Правоохоронець пройшов фронт у складі піхоти полку поліції особливого призначення «Стрілецький» ГУНП у м. Києві. Сьогодні,  після тривалої та складної реабілітації, спричиненою важким пораненням, він повернувся до служби й працює ювенальним поліцейським у Деснянському управлінні поліції.

Його шлях у правоохоронних органах розпочався ще у 2011 році. Спочатку – дільничний, сім років щоденної роботи з громадянами, потім — ювенальний поліцейський та робота з дітьми. Надалі повномасштабна війна назавжди змінила звичний ритм життя поліцейського.

У червні 2024 року, будучи батьком дворічної донечки, Ворон приймає рішення перейти до полку поліції особливого призначення «Стрілецький» поліції Києва, бійці якого виконують військові операції на фронті. Каже, тоді чітко усвідомлював: майбутнє його дитини залежить від нього.

Там, на Донеччині, разом із  побратимами він заходив на позиції, тримав оборону та виконував бойові завдання під обстрілами. Невдовзі – перше поранення: осколок гранати влучив у руку. Побратим витягнув його просто в польових умовах – звичайним кухонним ножем. Втім, найважче випробування чекало попереду…

«Серпень 2025 року. Мій побратим, який перебував на віддаленій позиції, перестав виходити на зв’язок.  Ми вирушили його шукати, але нажаль він загинув. Забрали тіло та почали йти назад на свою позицію, коли над нами з’явився ворожий розвідувальний дрон, а слідом почалася атака FPV. Зізнаюсь, було страшно, бо розумів, що це можуть бути останні хвилини» – згадує поліцейський.

Безпілотник влучив поруч із захисником, внаслідок чого він отримав множинні осколкові поранення тіла. В той момент думав, що життя скінчилось. Але його врятували бійці ЗСУ, які вийшли з ним на зв’язок по рації та вивели його до своєї  позиції.

«Вони викрили свою позицію, рятуючи мене. Це більше, ніж просто допомога –це – людяність. Хлопці надали мені першу медичну допомогу, а потім мене евакуювали. Тоді я ще раз зрозумів: на війні ми всі свої, а по той бік – ворог» – говорить Ворон.

Поліцейський проходив довгу та важку реабілітацію та після одужання повернувся до служби. Сьогодні він знову у знайомому кабінеті – ювенальний поліцейський Деснянського управління поліції. І зараз, приходячи на лекції до старшокласників, ветеран говорить із ними про відповідальність і про те, як щодня виборюється майбутнє нашої країни.

Відділ комунікації поліції Києва

Наталія Федоровська