«На своєму прикладі показую пораненим захисникам, що життя продовжується», — Олександр Зірка, радник начальника ГУНП в Івано-Франківській області з питань ветеранів

Після важкого поранення, отриманого в Авдіївці, ветеран із Дніпра Олександр Зірка понад рік лікувався на Прикарпатті. Тут проходила і його реабілітація. За цей час він освоїв стрільбу з лука, став інструктором, пішов на службу в поліцію Прикарпаття. Відтепер Олександр допомагає пораненим поліцейським, нацгвардійцям та військовим знаходити нові сенси після війни та важких травм.

Війна для Олександра почалася ще у 2014 році. Тоді він щойно прийшов на службу в поліцію. Після навчання у складі добровольчого батальйону «Дніпро-1» вирушив на Донеччину, і понад п’ять років виконував завдання в зоні АТО.

«Почалася війна, і я бачив, як гинуть молоді хлопці — по 18, 20 років. А я вже мав військовий досвід... Я знайшов «Дніпро-1», звернувся туди, пройшов навчання, отримав зброю і поїхав на Донецький напрям. Спершу — Маріуполь у 2014-му, а коли там стало тихіше, ми з хлопцями попросилися в Піски. Я був у Мар’їнці, Красногорівці, Кураховому — всі ці точки Донецького напрямку»,  - пригадує радник начальника ГУНП в Івано-Франківській області з питань ветеранів Олександр Зірка

Після повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем — спершу як зв’язківець, згодом — у піхоту 53-ї бригади. Відбудовував розбиті позиції. Аж поки у 2024 році в Авдіївці його та двох побратимів не засік ворожий дрон. Втекти Олександр не встиг:« Добіг до посадки — а дерев там немає, усе розбите. Дрон висів над нами, і я сказав хлопцям: “Розбігаємося в різні боки, постраждає тільки один”. Побачив дерево, обійняв його як гадюка… Думав — або ноги відірве, або голову. Але боженька мене спас. Мені відірвало ногу». 

Олександра шпиталізували у військовий госпіталь у Дніпрі. Коли загроза життю минула,  транспортували до Івано-Франківська. Тут розпочалося тривале лікування та реабілітація. Понад рік він провів у лікарняній палаті. Одну ногу ампутували, іншу — медикам вдалося врятувати.

Найважчими, згадує Олександр, були перші два місяці: суцільний біль і повна нерухомість. Але з часом він почав відновлюватись. Саме тоді в його житті з’явився спорт. В обласній лікарні уроки стрільби з лука для військових проводила срібна призерка Олімпіади-2000 Катерина Дубровіна. Спорт захопив Олександра настільки, що він почав регулярно тренуватися, а згодом — їздити на стадіон самостійно.

Ветеран уже двічі представляв Івано-Франківськ на чемпіонаті України серед людей з інвалідністю. Зараз під керівництвом Катерини Дубровіної готується до третіх змагань.

«Коли бачиш, що це потрібно — віддаєш більше. Йому сподобалась стрільба, купив собі лук, стріли, щодня приходить на стадіон. І коли є віддача — з’являється більше сил і в тебе. Саша вже передає досвід іншим, їздить у різні міста без моєї допомоги. Я пишаюся ним — пройшло зовсім мало часу, а він уже справляється сам»,  - розповідає Катерина Дубровіна

Коли Олександру запропонували повернутись у поліцію, він одразу погодився. Як радник начальника поліції Івано-Франківщини з питань ветеранів, працює з тими, хто, як і він, пройшов війну. Він не носить форму щодня, але його місія — не менш важлива: бути опорою для тих, хто вчиться жити з ранами війни.

Олександр мотивує захисників, витягує їх з лікарняних палат, організовує спортивні заняття з лука в обласній лікарні, — ділиться 31-річний Вадим Шаповалов. Захисник отримав поранення торік на Донеччині: скидання боєприпасу з дрона поцілило у ноги. Через обстріли евакуювати його змогли лише наступного дня. Завдяки Олександру у Вадима з’явилося нове хобі та спортивні плани : «Олександр як тренер — цілеспрямований, добрий, правильно пояснює. Від нього можна навчитися стрільби з лука, прицілювання, як влучити в десятку.  Можливо, згодом і сам поїду на змагання». 

Олександр Зірка є прикладом для інших захисників. Він перетворив свою травму на силу, а свій досвід — на підтримку для інших. Щодня він доводить: навіть після найтемнішого етапу життя завжди є шанс усе почати знову : «Я хочу допомагати поліцейським, які повертаються та ще повернуться з війни. Так, хтось втратив кінцівку, хтось — зір. Але не можна опускати руки. Як би важко не було — життя продовжується…»

Сектор комунікації поліції Івано-Франківщини