На Кіровоградщині провели в останню путь поліцейського Костянтина Куліша
Разом із побратимами капітан поліції ніс службу у стрілецькому батальйоні поліції особливого призначення, боронячи Україну від російських окупантів. Життя Костянтина обірвалося внаслідок ворожого обстрілу на Донеччині.
Для рідних, друзів і колег це непоправна втрата та біль, який ніколи не вщухне. Ті, хто знав бійця, згадують його як надзвичайно добру, щиру і світлу людину.
Костянтин Куліш народився у Світловодську на Кіровоградщині. Після школи вступив до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, обравши шлях правоохоронця, якому присвятив багато років свого життя.
У 2025 році він добровільно долучився до спецпідрозділу, щоб захищати країну зі зброєю в руках. Служив у відділенні БпЛА, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Кіровоградській області. Костянтин загинув внаслідок ворожого обстрілу на Донецькому напрямку.
Провести поліцейського в останню путь прийшли рідні, друзі, колеги та небайдужі жителі громади. Присутні вшанували пам’ять бійця хвилиною мовчання.
Керівник поліції області Андрій Дуброва висловив щирі співчуття родині та близьким:
«Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю капітана поліції Костянтина Куліша. Він чесно й віддано служив своїй державі, до останнього подиху залишаючись вірним присязі та Батьківщині. Костянтин був не лише професіоналом, а й доброю, щирою людиною, яка завжди допомагала іншим. Ми глибоко сумуємо разом із рідними. Ваш біль — це біль усієї поліцейської спільноти. Його ім’я та подвиг назавжди залишаться в нашій пам’яті».
Костянтину Кулішу назавжди 37. У нього залишилися дружина, син, донька та батьки.
Найбільше в житті він любив свою родину. Цінував і оберігав близьких, а діти були його гордістю, натхненням і сенсом життя.
Костянтин був творчою й обдарованою особистістю — мав музичну освіту, грав на фортепіано, чудово співав. Володів кількома іноземними мовами, постійно прагнув до нових знань. Захоплювався футболом — вправно грав сам і був відданим шанувальником улюбленої гри.
Друзі та колеги називали його Костяшею і розповідають, що він мав велике серце:
«Він мав добру, відкриту душу, завжди міг пожартувати, підбадьорити, щиро поспівчувати, першим підставляв плече. Його усмішка створювала навколо атмосферу тепла й радості, а жарти народжувалися на ходу. Це — неймовірна людина, найкращий з найкращих, універсал, людина-душа, людина-перемога. Світла пам’ять про нього навіки у наших серцях».
Вічна шана Герою! Назавжди в строю.
Сектор комунікації поліції Кіровоградської області
