«Ми вистояли 33 дні у пеклі Торецька», - поліцейський із Кіровоградщини Віктор Бойко
Разом із побратимами він понад місяць тримав оборону на передовій під безперервними обстрілами, пережив холод, біль і втрату товаришів. Після поранень та реабілітації Герой знову повернувся на службу. Це історія про поліцейського, який пройшов крізь пекло війни, але залишився незламним духом.
Випускник юридичної академії Віктор Бойко розпочав службу в правоохоронних органах ще у мирний час. Після повномасштабного вторгнення, не вагався ні хвилини — вступив до зведеного загону поліції області. Згодом вирушив для виконання завдань на південь країни, а потім на найгарячіший напрямок фронту — Донеччину.
У складі стрілецького батальйону поліції Кіровоградської області боєць з грудня 2024 року разом із побратимами тримав оборону в районі Торецька.
«Перший вихід на позиції тривав десять днів. Наступний — понад місяць. Мороз -24, постійні обстріли, ворог у сусідніх будинках. Здавалося, вижити буде нереально», — згадує боєць.
Їжа та боєприпаси доставлялися дронами. Воду добували, розбиваючи старі труби опалення, розтоплюючи лід. Грілися біля котів, що залишилися у зруйнованих будинках. Якщо вдавалося, спали по дві години на добу — вдень, бо вночі ворог ішов на штурми.
Під час ворожих обстрілів уламки стін і каміння розліталися навсібіч. У тілі залишилися шматки бетону й щебеню, запалені рани довго не гоїлися.
«Три спроби евакуації були марними. Лише четверта вдала. Тоді машина під’їхала просто під під’їзд. Мали одну хвилину, щоб завантажитися. Двоє — тяжко поранені, а я з обмороженими ногами. Їхали вузьким коридором під щільним вогнем, відстрілювались із вікон. Коли виїхали за місто побачили, що три колеса пробиті. Якби зупинились — не вижив би ніхто», - розповідає боєць.
Після евакуації правоохоронця доставили до лікарні у Дніпро, потім до Кропивницького. Через обмороження лікарі змушені були ампутувати пальці на нозі.
Попри втрату здоров’я, Віктор після лікування вже влітку 2025 року повернувся до строю.
За проявлену мужність та героїзм поліцейського нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».
«Головне було — вижити й не підвести побратимів. Ми тримали оборону у пеклі Торецька 33 дні. Вистояли. Живі. А це значить, що переможемо. Моя мрія проста — щоб закінчилася війна й запанував спокій у нашій країні», — додає Віктор.
Сектор комунікації поліції Кіровоградської області
