«Місія командира - завжди бути зі своїм особовим складом», - керівник управління КОРД поліції Києва Вадим Швалюк
Він не звик дивитися в об’єктив відеокамери, адже його робота - це миттєвість, точність і максимальний результат. Це людина, чиї рішення змінюють хід найнебезпечніших операцій. Його професіоналізм загартований у боях під час виконання надскладних завдань на лінії фронту.
Ця історія про командира управління столичного спецпідрозділу КОРД Вадима Швалюка. Вадим родом із Хмельниччини, після школи поступив навчатися до Хмельницького кооперативного коледжу, а після - рік строкової служби в ЗСУ. Згодом він вирішив, що хоче працювати в ОВС, тож його шлях до начальника столичного КОРДу розпочався з Державної служби охорони, потім служба у спецпідрозділі «Сокіл». А вже у 2016 році пройшов відбір до спецпідрозділу КОРД.
«Бути командиром - це не просто посада чи звання. Це велика відповідальність і непросте випробування. Особливо сьогодні, коли від моїх рішень залежить дуже багато - успіх виконання завдання, безпека бійців та їхні життя».
Для Вадима Швалюка це не пусті слова, адже він щодня підтверджує їх власним прикладом, вчинками та діями. Каже, командир має бути справедливим, вимогливим, із холодною головою та не боятися брати на себе відповідальність.
«Місія командира - завжди бути зі своїм особовим складом. Ти маєш показувати все власним прикладом, виходити на завдання разом із хлопцями. Вони повинні бачити, що командир не просто «вішає» на них задачу, а проживає її разом із ними. Моє головне завдання - продумати кожен крок так, щоб виконати задачу максимально безпечно для особового складу», - говорить спецпризначенець.
Вадим Швалюк уже десять років служить у спецпідрозділі КОРД. Каже, коли працюєш у такому бойовому підрозділі, важливо постійно вдосконалюватися, розвиватися, працювати над собою та набувати досвіду. Тут головне - командна робота.
«У таких підрозділах, особливо у КОРДі, немає якоїсь «найголовнішої» риси, якою має володіти боєць. Проте фундамент - це вміння працювати в команді. Це критично важливо, адже від твоїх дій і навичок залежить життя побратимів, з якими ти виконуєш бойові завдання», - розповідає кордівець.
Війна не дає права стояти на місці. Каже, для нього бути готовим до війни означає бути готовим до виконання бойових завдань.
«Це стан постійного розвитку, де б ти не був: на лінії зіткнення, у пункті дислокації підрозділу чи під час затримання злочинців. Коли надходить завдання, ти не просто йдеш у бій, ти оцінюєш, плануєш і лише потім виконуєш».
Командир пригадує перший день повномасштабної війни. Для його підрозділу 24 лютого 2022 року все почалося з нескінченних виїздів по Києву - навідники, коригувальники, різні затримання. А далі було справжнє бойове хрещення під Мощуном. Потім Ірпінь, а згодом місяць роботи малими групами спільно з ГУР на Чернігівщині.
«На перших етапах ми брали участь у зачистках. Під час Харківської наступальної операції у вересні працювали пліч-о-пліч з 80-ю та 92-ю бригадами. Наша група снайперів виходила на позиції разом із Харківським КОРДом. Ми поліцейський підрозділ, тоді у нас не було важкого озброєння, тому так само навчалися, щоб брати участь у бойових діях», - розповідає спецпризначенець.
Підрозділ розвивався разом із цією війною, говорить Вадим Швалюк. Спочатку бійці опанували снайпінг - точну стрільбу на далекій відстані, а згодом почали працювати з важким озброєнням - мінометами.
Він пригадує, як успішно працювала мінометна група на Бахмутському напрямку разом із 77-ю аеромобільною бригадою ЗСУ. Тоді противник намагався прорватися на околиці Бахмута в бік Гришиного.
«Моя група складалася з 16 людей - це була снайперська група, аеророзвідка та мінометний розрахунок. Ми випустили 33 міни з малими розривами у бік ворога, який накопичився у лісосмузі. Влучань було багато. Тоді це був успіх», - пригадує спецпризначенець.
Згодом бійці активно почали вивчати розвідувальні та ударні дрони. Сьогодні це одна з найефективніших видів зброї та невід’ємна частина роботи підрозділу, говорить командир.
Вадим зізнається: за час повномасштабної війни йому самому довелося опанувати нові види озброєння - снайперські комплекси, міномети та крупнокаліберні кулемети. Хоча основна його зброя - штурмова гвинтівка, яка завжди з ним під час виконання бойових завдань.
«У такому спецпідрозділі, як КОРД, люди повинні рости. Тактичні та вогневі навички постійно змінюються, їх потрібно розвивати і тренувати. Так само важливо вивчати різні дисципліни, рухатися вперед і ставати кращими», - підкреслює він.
Кожен спецпризначенець - це бойова одиниця і невід’ємна частина підрозділу, каже командир. Під час ротацій на фронт його головне завдання - повернути кожного бійця додому живим.
«Моє завдання як керівника - зробити все, щоб вони повернулися живими. У кожного є сім’я, діти, і кожен має виховувати своїх дітей», - говорить він.
Спецпризначенець розповів одну з історій, яка особливо йому запам’яталася у Бахмуті на Донеччині. Одна з бригад проводила штурмові дії за містом. Тоді підрозділ зазнав втрат і було багато поранених.
«Переправу біля залізничної дороги було зруйновано. На ній стояло багато підбитої техніки. Поранених хлопців підвозили на машинах, залишали біля річки, бо переправа була непроїзною. Тоді ми з моїм колегою почали переносити поранених через болото до дев’ятиповерхівки, звідки їх уже міг забрати евакуаційний транспорт. Двох поранених ми перенесли на руках, а ще одного важкого на ношах. Було складно, але ми їх врятували», - розповідає Вадим Швалюк.
Основні напрямки ротацій підрозділів КОРД - Покровськ і Костянтинівка. Командир каже, що якщо говорити про управління КОРД по всій Україні, приблизно 50% особового складу постійно перебувають у зоні бойових дій, а інші 50% - у місцях дислокації, де виконують свої завдання.
Підрозділи КОРД працюють у складі зведених загонів Нацполіції. Наприклад, на Покровському напрямку вони працюють у зведеному загоні Донецької області і разом виконують бойові завдання. За його словами, сьогодні українська поліція виконує завдання, яких не виконує жодна поліція у світі. Поліцейські воюють на фронті разом із військовими.
«Поліція воює і виконує дуже важливі завдання. У нас є штурмова бригада «Лють», зведений підрозділ КОРД (стрілецький), бригада Департаменту патрульної поліції «Хижак», підрозділ (стрілецький) Департаменту превентивної діяльності - люди фактично воюють як піхота. Тобто велика кількість поліцейських безпосередньо перебуває на лінії бойового зіткнення», - зазначає командир.
Разом із тим він відзначає не менш важливу роботу, яку виконують поліцейські і в прифронтових регіонах.
«Ми не повинні забувати про поліцейських, які несуть службу на блокпостах, працюють у слідчо-оперативних групах Донецької, Харківської, Сумської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей. Вони виїжджають на кожен виклик, коли прилітає «шахед», ракета чи FPV-дрон. Усе це фіксується, адже це злочини проти українського народу і нашої держави», - наголосив він.
Командир каже: у бойових підрозділах головне - довіра. Але є речі, які не пробачаються.
«Не можна пробачити зраду під час виконання бойової задачі або відступ від своїх моральних принципів. Не проконтролювати страх і просто відійти чи втекти з виконання бойового завдання - це не пробачається, тим більше у таких підрозділах, як КОРД», - зазначає спецпризначенець.
Фізичне навантаження є завжди, але моральна стійкість - це те, що тримає підрозділ. На завданні важлива командна робота і згуртованість. Якщо хтось слабшає морально, сильніший має підставити плече.
«Підтримка і здорове спілкування між бійцями повинні бути завжди - від полігону і до точкових операцій. Люди мають чітко розуміти, для чого і заради якої мети вони ризикують життям», - наголошує кордівець.
Служба забирає майже весь вільний час, говорить Вадим Швалюк. Найбільше допомагає відновитися сім’я - дружина і син. У його родині служба - це сімейна традиція. Понад усе він пишається своєю мамою, яка вже вісім років носить військову форму.
«Жінка у формі - це приклад для суспільства. Зараз дуже багато жінок беруть участь у бойових діях і разом із чоловіками виконують складні бойові задачі», - говорить керівник КОРДу.
Нещодавно Вадим Швалюк разом із колегами повернувся з чергової ротації. Цього разу працювали на Покровському напрямку. Спочатку виконували контрдиверсійні заходи у самому місті, а згодом застосовували безпілотні системи - FPV-дрони різних типів, ударні крила типу «Дартс», а також розвідувальні безпілотники різних модифікацій.
Каже, намагаються впроваджувати новітні технології та вдосконалювати їх у роботі.
А ще командир говорить, що найбільше болить, коли доводиться втрачати побратимів - сильних і мужніх бійців, з якими виконав не одне складне завдання.
«Завжди важко втрачати людей - друзів, побратимів з підрозділу чи з різних регіонів. Багатьох знав особисто. Ми завжди згадуємо їх. Але водночас розумієш, що потрібно йти далі і за кожного з них треба помститися. Саме це і дає сили не зупинятися», - говорить командир.
Департамент комунікації Національної поліції України
