Хмельницький поліцейський Микола Мосенжук: «На війні кожен твій колега — це вже не просто колега, а побратим, який у будь-яку хвилину підтримає та прикриє»

До Дня створення стрілецьких підрозділів Національної поліції України — історія майора поліції Миколи Мосенжука, який понад півтора роки ніс службу в стрілецькому батальйоні та виконував бойові завдання на сході держави.

Свій шлях у правоохоронній системі Микола Мосенжук розпочав у 2014 році. Спершу працював на посаді дільничного офіцера поліції, а згодом, коли в Україні стартував проєкт поліцейських офіцерів громади, одним із перших успішно пройшов спеціалізоване навчання та став шерифом Смотрицької громади. Там його добре знали місцеві жителі, адже він не лише дбав про безпеку, а й завжди був поруч, коли люди потребували допомоги.

Утім, із початком повномасштабного вторгнення життя кожного правоохоронця змінилося назавжди. Розуміння того, що країна потребує ще більшої відданості й рішучості, не залишало вибору. У червні 2024 року Микола добровільно приєднався до стрілецького батальйону ГУНП в Хмельницькій області.

Разом із побратимами поліцейський пройшов інтенсивну підготовку в європейських країнах, де опановував тактичну медицину, бойову підготовку та навички, необхідні для роботи в умовах активних бойових дій. Уже невдовзі підрозділ вирушив виконувати бойові завдання на схід України.

На фронті Микола був бойовим медиком. Під вибухами та в умовах постійної небезпеки йому неодноразово доводилося рятувати поранених побратимів, надавати першу допомогу та діяти швидко там, де кожна хвилина могла коштувати життя. 

Водночас офіцер виконував й інші бойові завдання, адже на передовій немає чітко визначених ролей — кожен має бути готовим діяти там, де це потрібно найбільше.

У пам’яті поліцейського закарбувалися виходи на бойові позиції, коли зв’язок із зовнішнім світом зникав на довгі тижні. Бували періоди, коли рідні до місяця не чули його голосу та не знали, чи все гаразд. У такі моменти найважче було не лише тим, хто тримав позиції, а й тим, хто щодня чекав бодай короткого повідомлення: «Я живий».

«Службу у стрілецькому згадую як зовсім іншу реальність, яка змушує дивитися на життя по-іншому, — розповідає Микола Мосенжук. — Там починаєш по-справжньому цінувати прості речі, кожен прожитий день, підтримку рідних і людей, які поруч. А ще розумієш: кожен твій колега — це вже не просто колега, а побратим, який у будь-яку хвилину підтримає та прикриє».

З особливим болем офіцер згадує свого загиблого побратима — поліцейського Дмитра Ткачука з Кам’янця-Подільського, з яким проходив службу в одному батальйоні. Дмитро прийняв свій останній бій на Покровському напрямку 26 жовтня минулого року, віддавши життя за Україну.

«З кожною втратою побратима втрачаєш частину себе, — ділиться Микола. — І ця порожнеча вже ніколи не зникне. Я завжди пам’ятатиму кожного колегу, який віддав найцінніше — своє життя за Україну».

Найбільшою підтримкою для офіцера на фронті залишалася його сім’я — дружина та маленька донечка. Саме вони щодня чекали на дзвінок, хвилювалися та додавали сил у найважчі моменти служби.

У січні цього року Микола Мосенжук повернувся з фронту та продовжив службу в підрозділі протидії домашньому насильству. Водночас зізнається: досвід, отриманий у стрілецькому батальйоні, назавжди змінив його світогляд і навчив ще більше цінувати життя, людей поруч та мирне українське небо.

Сектор комунікації поліції 

Хмельницької області