Люблячий батько, відважний воїн: пам’яті черкаського поліцейського Євгенія Крамаренка, який віддав життя за Україну
Життєвий шлях Євгенія Крамаренка став символом вірності присязі та безмежної любові до Батьківщини. Досвідчений офіцер, який боронив Україну ще з 2015 року, брав участь у стабілізаційних заходах на деокупованій Херсонщині, він завжди залишався зразком людяності. Женя вмів поєднувати сувору дисципліну професіонала з неймовірною ніжністю люблячого батька та сина.
Свій професійний шлях у лавах поліції Євгеній розпочав у 2013 році. Протягом служби він обіймав різні посади. Працював у ізоляторі тимчасового тримання, тренінговому центрі в управлінні “Корпусу оперативно-раптової дії”. На кожній посаді демонстрував високу відповідальність та відданість справі.
Восени 2024 року, маючи за плечима багаторічний досвід служби, Женя прийняв рішення долучитися до батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Черкаській області. Це був крок справжнього чоловіка та професіонала, який не міг залишатися осторонь у важкі для країни часи.
У складі стрілецького батальйону Женя брав безпосередню участь у бойових діях, опанувавши один із найскладніших та найважливіших напрямків сучасної війни — роботу з безпілотними літальними апаратами. Його гострий розум та технічна вправність дозволяли йому бути «очима» підрозділу, вчасно виявляти небезпеку та ефективно вражати ворога.
“Женя хотів долучитися до оборони нашої держави і після навчання ми вирушили на Донецький напрямок. Там ми проводили спільні операції з оборони нашої держави. Разом були на позиціях. Женя був пілотом FPV дрона та гексакоптера-бомбера “Вампір”. Виконував обов'язки із логістичних завдань, а також із бомбардування позицій противника ”, — розповідає побратим Ростислав.
Попри суворі будні на передовій та постійну небезпеку, Женя завжди думками був із рідними. У ті нечасті моменти, коли йому вдавалося побути вдома, він відкладав усі справи, щоб стати просто люблячим батьком і турботливим сином. Ці короткі хвилини сімейного затишку були для нього найбільшою нагородою та джерелом сили, а для родини — найщасливішим часом, який тепер назавжди залишиться у пам'яті.
“Родина для Жені була всім. Він дуже любив їх обох - і Сашуньку і Варюшу. Квіточки. Мої квітульки, називав їх. Він був дуже хорошим батьком”, — розповідають батьки Єгенія.
21 вересня 2025 року загинув справжній воїн, чиє серце зупинилося на полі бою, але чий дух назавжди залишиться незламним оберегом для його дітей та батьків.
Навіки в строю, навіки в пам’яті, навіки Герой … Назавжди 33..
Відділ комунікації поліції
Черкаської області
