«Кожен бойовий вихід — це прояв героїзму»: історія поліцейського з Полтавщини Михайла Главатських
Михайло Главатських — майор поліції, заступник командира роти штурмового батальйону полку «Луганськ» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». Йому лише 31 рік, але за плечима — понад десять років служби та фронтового досвіду. За відвагу й мужність Михайло нагороджений Відзнакою Президента України «Захисник Вітчизни» та Відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест».
Свій бойовий шлях Михайло Главатських розпочав ще у 2014 році в батальйоні поліції «Полтава». З початком великої війни разом із підрозділом увійшов до складу Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».
Побратими дали йому позивний Філософ — за спокійну манеру спілкування та вміння підтримати словом. У найважчі моменти він знаходив правильні слова, щоб підбадьорити колег, і власним прикладом доводив, що витримка й холодний розум рятують життя на фронті.
Під час широкомасштабного вторгнення Михайло пройшов найгарячіші точки: Бахмут, Майорськ, Богданівку, Курдюмівку, Часів Яр, Торецьк. Перший досвід контактного бою отримав під час оборони Бахмута взимку з 2022 на 2023 рік, коли ворог підходив на відстань кидка гранати.
«У найважчі хвилини та складні моменти на фронті бійці стають єдиною командою, де кожен відчуває відповідальність за життя іншого. Саме ця єдність допомагає вистояти», — згадує про своїх побратимів майор Главатських.
«Мені пощастило мати поруч надійних побратимів, які завжди підтримають, прикриють і допоможуть. Серед них — Вячеслав Ясько, який багато чому мене навчив. Йому я завдячую своїм становленням як воїна. А ще — командир батальйону - Євгеній Апостолов, який завжди нас підтримував і допомагав. Також вдячний побратимам, які зі мною з 2014 року в підрозділі. За всі ці роки ми пройшли чимало випробувань і стали єдиним цілим. Їхня відвертість, довіра та взаємопідтримка — основа успішного виконання завдань» - зазначив Михайло Главатських.
Одним із найважчих бойових виходів стала операція під Торецьком. Група потрапила під постійний мінометний обстріл. Загинув побратим Паульс, а Вячеслав Ясько отримав важке поранення. Попри біль втрати, Михайло разом із групою оперативно евакуював пораненого та продовжив виконувати бойове завдання. Він наголошує, що успіх порятунку — це завжди командна робота: від побратима, який витягує пораненого з-під вогню, від хоробрості водіїв, які виїжджають на передній край, щоб забрати «трьохсотого», і від медиків, які діють швидко та злагоджено, рятуючи життя.
Попри суворі реалії фронту, боєць з теплотою згадує і приємні моменти:
«У Часовому Яру побратими врятували кошеня з-під завалів і назвали його Часік. Часто ми зустрічаємо день народження на позиціях, і щоб хоч трохи додати святкового настрою імениннику, робимо торт із печива чи шоколадок, знайдених у добових раціонах», — усміхається Михайло Главатських.
Відновлюватися після бойових відряджень удома Михайлу допомагає біг — його незмінний ритуал і джерело внутрішньої сили.
«Ранкова пробіжка робить мене щасливим, — говорить Михайло. — Вона піднімає дух, допомагає розвантажитися та зібрати думки. Коли біжиш на сході сонця, а навколо тиша, і світанок фарбує небо, це неймовірно заряджає енергією та додає сил рухатися далі».
Своєю мотивацією продовжувати боротьбу Михайло Главатських називає захист рідних і бажання помститися за полеглих побратимів. Після перемоги він мріє про просту річ — прогулятися літнім нічним містом без комендантської години.
Нині він закликає українців бути згуртованими, вірити у своїх захисників і допомагати Силам безпеки та оборони України.
«Кожен бойовий вихід — це прояв героїзму, — говорить Главатських. — Я пишаюся своїми хлопцями й упевнений, що разом ми вистоїмо та подаруємо Україні мирне майбутнє».
Відділ комунікації поліції в Полтавській області
