Історія поліцейського Кіровоградщини на псевдо Хантер, який пройшов пекло Торецька
Поліцейський Дмитро Швець розповів, що дрони літали над головою вдень та вночі, був двадцятиградусний мороз, відбувались постійні штурми, а також він провів дванадцять діб у підвалі без світла й води. Боєць був поранений, не міг ходити, але вистояв та разом з побратимами тримав оборону позиції.
Після школи Дмитро вступив до юридичного коледжу, здобув ступінь вищої освіти бакалавр за спеціальністю право. У 2007–2008 роках проходив строкову службу в Збройних Силах України. У 2009 році розпочав службу в поліції, працював помічником дільничного, у конвойному пілрозділі, поліцейським ІТТ.
«У серпні 2024 року я вирішив приєднатися до стрілецького батальйону. Там я пройшов спеціальні курси, де нас навчали бути готовими до різних бойових ситуацій. Наприкінці року мій батальйон прибув на Торецький напрямок. Там було дуже складно, дрони постійно були в небі, а по нам працювало все, що може стріляти. Не було жодної секунди спокою», — розповідає Дмитро.
Під час першого бойового виходу Дмитро отримав контузію та вибухову травму. У лютому 2025 року його група зайняла статегічно важливу позицію:
«Тоді було дуже холодно, мороз досягав мінус двадцять градусів. Дрони літали над нами цілодобово, від них майже немохливо сховатися. Штурми йшли один за одним. Ми трималися, бо знали, що від нас залежить доля сусідніх підрозділів. Відступати не можна було».
Навесні під час чергового штурму, внаслідок артобстрілу поруч з поліцейським впала міна і роздробила його праву ногу.
«Я зрозумів, що сам не зможу підвестися, так як біль був нестерпний і поступово починав втрачати свідомість. Коли ворог почав прорив, підрозділ отримав наказ відійти до іншої позиції. До укриття було близько 300 метрів відкритої території. Дрони не припиняли атак. Я не міг самостійно іти, але хлопці тягли мене під обстрілом. Кожен метр здавався вічністю. Якби не вони, я залишився б там та загинув».
Дмитро разом з побратимами перебував у підвалі багатоповерхівки більше 10 днів. Ситуація стала критичною, коли ворог замінував будівлю, готував підрив. Але в цей час пішов сильний сніг, тож дрони не могли працювати. Так у бійців з’явилась можливість вийти з оточення.
Під час евакуації машину обстрілювали — було щонайменше шість попадань. Але підрозділ все ж добрався до безпечної точки. Дмитро отримав тяжкі травми: множинні осколкові поранення, травми м’яких тканин, серйозне поранення ноги з переломом, контузію, забої та часткову втрату слуху.
«Лікарі казали, що це межа між життям і смертю. Але я живий, бо трималися всі разом. Попереду було довге лікування: відновлення слуху та рухливості ноги. Найважче — не операції, а прийняти, що вже не будеш таким, як раніше. Але я живий, а значить маю рухатися вперед».
За службу поліцейський отримав відзнаку Президента України «За участь в АТО/ООС», відомчі медалі та подяки командування за мужність.
«Ці нагороди — не про мене, а про тих, хто поруч тримався, і кого вже немає з нами. Відчуваю підтримку керівництва та колег, від профспілки Нацполіції та побратимів із батальйону».
Для Дмитра натхненням є його родина – дружина Людмила та син Олександр. Вони причина, через яку він витримав все, через що пройшов у Торецьку.
Поліцейський любить мисливство та риболовлю і мріє повернутися до цих занять після реабілітації.
Відділ комунікації поліції в Кіровоградській області
