Історія поліцейського Андрія Чмихала, який воював за рідну Луганщину та рятував людей

Заступник начальника слідчого управління ГУНП в Луганській області полковник поліції Андрій Чмихало - один із тих, хто з перших днів війни боронить Україну від ворога. У 2014 році разом із колегами-міліціонерами він брав участь у звільненні Лисичанська від бойовиків, а у 2022-му -  у Слобожанському контрнаступі.

На початку бойових дій у 2014 році Андрій Чмихало обіймав посаду заступника начальника кримінальної міліції Краснодонського міського відділу. Після захоплення міста бойовики запропонували йому співпрацю з так званою адміністрацією лнр. Поліцейський відмовився і потрапив  до «списків смертників» із позначкою: «при виявленні -  розстріл на місці».

Йому вдалося вибратися з окупованої території до міста Сватове, де на той час дислокувалося Головне управління міліції Луганщини. А вже в липні 2014 року Андрій Чмихало брав безпосередню участь у звільненні рідного Лисичанська.

«Це було моє бойове хрещення. Я знаю це місто, кожну його вулицю й провулок, як свою долоню. Саме ці знання стали надважливими для військових, з якими ми пліч-о-пліч тримали оборону», - згадує полковник.

23 липня 2014 року Чмихало разом із добровольцями-міліціонерами та підрозділами Нацгвардії під командуванням генерал-майора Олександра Радієвського взяв участь у штурмі міста. Під час бою потрапив у засідку та зазнав поранення. Попри втрати - зокрема загибель генерала Радієвського - наступ продовжився. Уже 24 липня над Лисичанськом знову замайорів український прапор.

Згодом офіцер продовжив службу в органах Національної поліції, ставши заступником начальника слідчого управління ГУНП в Луганській області.

З початком повномасштабного вторгнення перелік службових обов’язків поліції значно розширився: евакуація цивільного населення, доставлення гуманітарної допомоги, виявлення коригувальників вогню, боротьба з мародерством, документування воєнних злочинів російської армії.

“Поліцейські під час війни стали універсальними бійцями та захисниками, які не лише забезпечують правопорядок, а й рятують життя цивільних, допомагають людям вижити», - підкреслює Андрій Чмихало.

Він до останнього залишався в Сєвєродонецьку, а згодом - у Лисичанську. Після втрати контролю над містом і знищення місцевого відділу поліції офіцеру знову довелося покинути місто. Він був прикомандирований до об’єднаної бригади «Захід» і у взаємодії з 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою брав участь у Слобожанському контрнаступі.

«1 жовтня 2022 року ми зайшли до Лиману. Це був момент, коли ворог не очікував нашої присутності й панічно тікав, залишаючи все. Ми зачищали місто, затримували коригувальників, мародерів, рятували поранених».

Наступним напрямком стала Кремінщина - до рідного дому залишалося лише 19 кілометрів, однак просування довелося зупинити.

Після ротації Андрій Чмихало повернувся до виконання обов’язків у складі зведених загонів поліції Луганщини. Він продовжував доставляти гуманітарну допомогу, евакуйовувати цивільне населення з прифронтових і деокупованих територій, фіксувати воєнні злочини.

«Кожен виїзд на Луганщину - це фортуна. Шляхи розбиті, поля заміновані,  а дороги - під постійним вогнем»,  говорить поліцейський.

Один із останніх виїздів - у жовтні 2024 року. Під час активізації ворожих дій на Луганщині Чмихало разом із колегами та за підтримки ЗСУ евакуював поранене подружжя з села Балка Журавка. Поліцейські доставили постраждалих до лікарні, де їм надали медичну допомогу.

«Кожен виїзд на деокуповані території Луганщини був випробуванням і величезною відповідальністю. Ми доставляли продукти, ліки, евакуювали поранених і цивільних - і щоразу відчували тягар за життя своїх земляків. Наші автомобілі з гуманітарними вантажами ставали мішенню для армії рф, яка влаштовувала справжнє «сафарі». Але іншої допомоги ці люди не мали. Тому, щойно з'являлася бодай найменша можливість - ми прокладали маршрут і вирушали їм на допомогу», - говорить поліцейський.

Відділ комунікації поліції Луганської області