Історія командира підрозділу безпілотних систем стрілецького батальйону поліції Рівненщини на псевдо Сем, який нищить ворога на передовій
Боєць присвятив службі майже два десятиліття. Неодноразово був нагороджений за сумлінну службу відзнакою «Срібний хрест» та нагородою «За оборону України». Зараз поліцейський служить на передовій — нищить ворога, стримує наступальні дії окупантів та допомагає з провізією побратимам.
У 2007 році Сем закінчив Київський національний університет внутрішніх справ, після чого розпочав службу у 2-й Галицькій окремій бригаді Внутрішніх військ МВС України. До 2012 року був командиром взводу, а згодом продовжив службу на Рівненщині, працював дільничним, пізніше оперуповноваженим кримінальної поліції.
Коли у 2024 році на Рівненщині розпочалося формування батальйону поліції особливого призначення (стрілецького), до якого Сем добровільно долучився:
«Як колишній військовий, я чітко розумів, що маю бути там, де зараз найбільше потрібен. Спочатку я служив інспектором взводу, згодом став старшим інспектором відділення безпілотних літальних апаратів, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби. Із лютого 2026 року я обіймаю посаду командира взводу роти безпілотних систем».
Перші курси з керування безпілотниками Сем пройшов ще у 2022 році. Відтоді постійно вдосконалював свої знання, навчався та переймав бойовий досвід. Вперше на передову він вирушив у червні 2025 року на Торецький напрямок.
«Найголовніше — здобути потрібні навички та прагнути бути професіоналом своєї справи. Багато чого я навчився у побратимів, які вже мали бойовий досвід», — розповідає командир.
Разом із побратимами він виконує широкий спектр бойових завдань: знищує ворога, стримує наступальні дії окупантів, забезпечує вогневу підтримку передових позицій піхоти: за допомогою дронів доставляє воду, провізію, паливо та мастильні матеріали українським захисникам. За час служби екіпаж неодноразово знищував ворожі бліндажі, особовий склад противника та склад боєприпасів.
Один із бойових епізодів запам’ятався особливо.
«Під час аеророзвідки ми втратили ціль. І раптом окупантів видав звичайний бродячий пес — підійшов до них і почав махати хвостом. Так ми знову їх виявили й успішно відпрацювали», — пригадує він.
Найважчим днем називає, коли по їхній позиції вдарила авіабомба.
«Тоді здалося, що перед очима промайнуло все життя. Разом із побратимами Псіхом і Вазоном нас засипало в бліндажі. Підручними засобами ми пробивали собі вихід і босоніж вибігали назовні. На щастя, всі вижили, хоча отримали контузії».
Попри війну, знаходиться місце і для людяності. Якось до позиції прибилося маленьке кошеня. Після знищення укриття побратим Вазон забрав його із собою на Рівненщину, де пухнастик живе й досі.
Перебуваючи у Краматорську, поліцейські також допомагали людям старшого віку, які відмовилися евакуюватися, — привозили їм продукти та необхідні речі.
Сем переконаний, що безпілотники повністю змінили сучасну війну.
«Краще втратити дрон, ніж життя розвідника, піхотинця чи штурмовика. Сьогодні багато завдань можна виконати саме за допомогою безпілотних систем», — наголошує він.
Найважчим на війні вважає психологічне та фізичне навантаження. Саме тому особливо цінує підтримку побратимів.
«З Псіхом і Вазоном ми пережили артилерійські обстріли, удари КАБами, ділили останню банку енергетика по ковтку. Саме на війні я знайшов справжніх друзів».
Найбільше його мотивує бажання захистити рідних, кожного українця, вірність присязі та прагнення бачити Україну вільною.
«Хочу, щоб наша держава нарешті звільнилася від російського вторгнення, а діти більше ніколи не бачили війни».
Після перемоги Сем мріє насамперед відпочити — і фізично, і психологічно. А головний висновок, який зробив за роки війни, звучить просто:
«Життя — це найцінніше, що має людина».
Відділ комунікації поліціі в Рівненській області
